Глобальний каталог талантів

Коміки з Італія

Каталог коміків Італія — Профілі, біографії, фото та соціальні посилання для коміків з Італія.

Додати коміка

Скидання

136 Коміки

Підтверджено Не затверджені

Італія

Raffaele Пісу

Гурріно Пису, відомий на сцені з псевдонімом Раффаелем Пісу, був актором, комендантом, радіоведучою та італійською телеведучою.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Валентино Піконе — італійський комік та розважальник. Народився у Палермо, Італія, 23 березня 1971 року, і провів дитинство в Місільмері, містечку поблизу Палермо. Після закінчення класичної гімназії Вітторіо Емануеле II у Палермо він вивчав право та здобув диплом. З раннього віку він розвинув пристрасть до кіно, черпаючи натхнення з таких постатей, як Массімо Троізі та Чарлі Чаплін. Кар’єра Піконе розпочалася у 1993 році, коли він зустрів Сальваторе Фікарру в туристичному селищі. Ця зустріч призвела до формування комедійного тріо, спочатку під назвою «Chiamata Urbana Urgente», разом із Сальваторе Боррелло. Вони почали виступати разом, і у 1998 році перейшли до використання своїх прізвищ, ставши відомими як Ficarra e Picone. Дует здобув популярність завдяки виступам у телешоу, таких як Zelig, Zelig Circus, Gnu та L'ottavo nano. Їхній кінодебют відбувся у 2000 році з камео ролі лікаря у Chiedimi se sono felice . Фікарра та Піконе здобули визнання як комедійний дует, знявшись разом у численних фільмах, зокрема Nati stanchi (2002), Il 7 e l'8 (2007), La matassa (2009), Anche se è amore non si vede (2011), Andiamo a quel paese (2014), L'ora legale (2017) та Il primo Natale (2019). Вони також знялися в епізодичній ролі у фільмі Джузеппе Торнаторе Baarìa . З 2005 по 2020 рік вони періодично спільно вели сегменти телепрограми Striscia la notizia , оголосивши про свій вихід з шоу у 2020 році. Їхню роботу було відзначено кількома нагородами, зокрема номінацією на премію Давид ді Донателло за найкращу режисерську дебютну роботу (2007), Premio Charlot (2007), Capri Exploit Award (2007) та Premio Barocco (2009). Вони також є авторами кількох книг, таких як Vuoti a perdere (2003) та Stanchi (2004). У січні 2022 року відбулася прем’єра їхнього першого серіалу Netflix, Incastrati , заплановано другий сезон. Останніми релізами є фільм Santocielo (2023), і вони повинні з’явитися у Call My Agent - Italia (2025) та повернутися на Netflix із Sicilia Express (2025).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Вінченцо Скарпетта

Вінченцо Скарпетта, народився в Неаполі 19 червня 1877 року та помер там 3 серпня 1952 року, був багатогранним італійським митцем. Він працював актором, режисером, драматургом і композитором. Як син Едуардо Скарпетти та Анджелі Рози Де Філіппо, він також був вітчимом Едуардо Де Філіппо, Пеппіно Де Філіппо, Тітіни Де Філіппо, Едуардо Пассареллі та Паскуале Де Філіппо. Його родинні зв'язки простягалися далі, оскільки він був зятем Ернесто Муроло, Марії Скарпетти, Едуардо, Пеппіно та Тітіни Де Філіппо, і дідом актора Маріо Скарпетти. Кар'єра Скарпетти розпочалася рано; він дебютував на сцені в театрі Меркантане в Неаполі 7 січня 1888 року, зігравши Пеппенієлло у виставі *Miseria e Nobiltà*. Він почав писати комедії у вісімнадцять років, і до 1896 року став постійним членом театральної трупи свого батька. Після виходу на пенсію батька на початку 1910-х років Вінченцо перебрав керівництво трупою та став її головним актором. Після смерті Едуардо Скарпетти 29 листопада 1925 року Вінченцо успадкував Compagnia Scarpetta. Він ставив твори Костальйола та К'яруцці, зокрема *'A femmena* (1925) та *L'agnello pasquale* (1926), і адаптував *Chello che simmo e chello che parimmo* (1925) Луїджі К'яреллі з *La maschera e il volto*. Приблизно в 1910 році він також поставив *Marito distratto e moglie manesca* та *Il suonatore di chitarra*, і зіграв у останній виставі. Творча спадщина Вінченцо Скарпетти охоплювала різні жанри. Він адаптував твори Луїджі К'яреллі та Пінто, поставивши "Ліола" у 1931 році, а згодом – у 1935 році родиною Де Філліпо. Він зіграв головні ролі у "Гітариста" (1910) та "Останні дні Помпея" (1937), а також у "Скарпетта шукає дружину" (приблизно 1920). З середини 1920-х до 1930-х років він повернувся до музичних ревю. З 1939 по 1944 рік він був провідним виконавцем у трупі Рафаеле Віньяні та зіграв Гаетано Семмолоне у постановці "Бідність і шляхетність". Він також написав численні успішні комедії, зокрема "'O tuono 'e marzo" (1911) та "Жінка – це мобіль" (1918). Скарпетта був піонером неаполітанського та італійського кіно, знімаючись у фільмах, таких як "Гітарист" (1910), "Петух у курятнику" (1916) та "Скарпетта та американка" (1918), часто співпрацюючи з режисерами, такими як Енріко Ґуаццоні, та кінокомпаніями, як-от Cines. Його трупа гастролювала по всій Італії, навчаючи акторів, таких як Тітіна, Едуардо та Пеппіно Де Філліпо.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Вірджинія Раффаеле

Вірджинія Рафаеле, італійка, працює комедіанткою, акторкою, імітаторкою та ведучою. Народилася в Римі 27 вересня 1980 року, походить з родини з цирковим корінням, що сягає регіонів Марке, Абруццо, Калабрія та Сінті. Її бабуся, Орнелла «Неллі», була амазонською акробаткою, яка керувала цирком під назвою «Circo Preziotti», а дідусі та бабуся заснували луна-парк у районі Eur в Римі в 1950-х роках. До здобуття популярності Вірджинія Рафаеле навчалася класичному та сучасному танцям у Національній академії танцю, а також закінчила Академію інтегрованого театру в 1999 році. З 2001 року вона часто працювала як партнерка комедійного дуету Лілло та Грег, співпрацюючи з ними в театрі, на телебаченні та радіо. Свою телевізійну кар'єру розпочала як кореспондентка в шоу Rai 2 «Quelli che... il Calcio» з 2009 по 2013 рік, здобувши визнання завдяки своїм імітаціям та пародіям. Вірджинія Рафаеле відома своїми пародіями на знаменитостей, таких як Крістіна Дель Бассо, Федеріка Розателлі, Маліка Аяне, Джузі Феррері, Роберта Бруццоне, Федеріка Пеллегріні, Рената Польверіні, Елеонора Брильядорі, Діта фон Тіз, Карла Гоцці, Орнелла Ваноні, Белен Родріґес, Ніколь Мінетті та Франческа Паскале. У 2001 році вона заснувала комедійний тріо «Due interi e un ridotto» разом з Даніло Де Сантіс та Франческа Мілані. Вона виступала у кількох театральних постановках, зокрема ,

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Герберт Балерина

Герберт Балеріна, справжнє ім'я якого Луїджі Лучіано, — італійський актор, комік та радіоведучий. Народився 7 березня 1980 року в Кампобассо, закінчив класичну гімназію, а згодом у 2007 році здобув ступінь бакалавра відділення мистецтв, музики та шоу (DAMS) у Болоньї. Після закінчення навчання переїхав до Мілана, де спочатку працював помічником у Shortcut Productions, перш ніж перейти до акторських та авторських ролей. Кар’єра балерино отримала поштовх завдяки комічним трейлерам, створеним у співпраці з Марчелло Маккіа, і він обрав сценічне ім’я «Герберт Балерина» для цих гумористичних проектів на програмах, таких як Mai dire Lunedì , Mai dire Martedì та GialappaShow . Він знявся у фільмі 2010 року Che bella giornata режисера Чекко Залоне, і продовжував розширювати своє резюме ролями в вебсеріалах, таких як Drammi medicali та La villa Di Lato . З січня 2011 року він є співаканом на популярній радіошоу Lo Zoo di 105 на Radio 105 Network разом з Маккіо Капатондою та Іво Авідо. Він часто з’являвся у вебсеріалах Маккіо Капатонди та співпрацював з ними над проектами, такими як «L'uomo che usciva la gente». Універсальність Герберта Балеріни очевидна в його різноманітних телевізійних виступах, включаючи ролі в Mario (2013-2014), ведення Testa di calcio на MTV у 2014 році та участь у Italiano medio (2015), де він зіграв кілька персонажів. Він також є частиною Quelli che il calcio з 2018 року та грав ролі в Quel Bravo Ragazzo (2016) та Omicidio all'italiana (2017). Його комедійний стиль часто характеризується імпровізацією та бездоганним почуттям часу, черпаючи натхнення з Едуардо Де Філліпо та Ніно Фрасіки. Він посів третє місце у конкурсі 2021 року LOL - Chi ride è fuori , і нещодавно співпрацював зі Стефано Де Мартіно в шоу, таких як Bar Stella (2021-2024) та Stasera tutto è possibile . Наразі він є учасником четвертого сезону GialappaShow (2024) і виступає зі своїм власним шоу, Come una catapulta , а також регулярно з’являється в грі-шоу Rai 1 Affari Tuoi з 2021 року. Він описує свою медіа-експозицію як "риболов", і вважає публічне визнання вимогливим, віддзеркалюючи почуття Массімо Троіса щодо знаменитості.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Карло Буччироссо

Карло Буччіроссі, народився в Неаполі 7 липня 1954 року, є італійським актором, театральним режисером та драматургом. Зараз він проживає в Неаполі. Після закінчення школи він вивчав право, але не отримав диплом; також він пройшов одинадцять місяців військової служби в Новарі у 1978 році. Буччіроссі почав працювати з Тато Руссо в 1978 році, що стало початком його професійної кар’єри в мистецтві. Буччіроссі особливо відомий своїми комедійними ролями у фільмах режисерів Вінченцо Салемме та Карло Ванціни. У цих фільмах він часто зображує стереотипного представника нижнього середнього класу з Неаполя, часто співпрацюючи з Салемме, Мауріціо Касагранде, Нандо Паоне та Бьяджо Іццо як у театральних постановках, так і у фільмах. Ці колаборації включають такі роботи, як ...e fuori nevica! , L'amico del cuore та Premiata pasticceria Bellavista . Буччіроссі також був співавтором театральної комедії Il miracolo di don Ciccillo . Вінченцо Салемме визнавав і цінував його як актора характерних ролей, що сприяло їхньому тривалому професійному зв’язку. Його робота отримала значне визнання. Він отримав схвальні відгуки критиків та номінацію на Давида ді Донателло за роль Паоло Сіріно Помічіно у фільмі *Il Divo* (2008), а згодом з’явився у фільмі Паоло Соррентіно *The Great Beauty* (2013). Буччіроссі виграв Срібну Настро за найкращу чоловічу роль другого плану за фільм *Song'e Napule* (2013) у 2014 році. Потім він отримав Давида ді Донателло за найкращу чоловічу роль другого плану за фільм *The Legendary Giulia and Other Miracles* (2015), також відомий як 'Noi e la Giulia', у 2015 році. Його розлога фільмографія включає участь у таких фільмах, як *L'ultima scena*, *Amami*, *Febbre da cavallo - La mandrakata*, *Le barzellette*, *Guardiani delle nuvole*, *Eccezzziunale veramente - Capitolo secondo... me*, і нещодавно – *Mamma o papà?* та *Il giorno più bello*. Він також знімається в телесеріалі, що триває *Imma Tataranni - Sostituto procuratore* (2019-2025) та був знятий у музичному відео на пісню Клементіно та Фабрі Фібри 'Chi vuol essere milionario?' у 2019 році. Буччіроссі також зіграв Пеппіно Еспозіто в телесеріалі *Un ciclone in famiglia* (2006-2008). Хоча зазвичай він неохоче розповідає про своє особисте життя, Буччіроссі заявив, що ніколи не був одружений і не мав дітей. Жартівливо стверджував, що завжди грав для враження жінки, яку ніколи не назвав. Він часто працював в італійському кіно та на телебаченні, демонструючи здатність грати багато ролей та допомагаючи створювати італійські комедійні фільми.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Рауль Кремона

Рауль Кремона, народився в Мілані 10 листопада 1956 року, є італійським комедіантом, ілюзіоністом та актором. Його родина має глибоке коріння в цирковому мистецтві; його прапрадід був клоуном, а дід задокументований у проєкті про Мілан. Завдяки батькові, який виконував трюки на публічних площах, він рано зацікавився магією. Кремона розпочав свою кар'єру як ілюзіоніст, здобувши нагороди та визнання за свої вміння. Він відвідував Клам, клуб магічного мистецтва, і зараз обіймає посаду його президента. Ця база в ілюзіонізмі значно вплинула на його подальший творчий шлях. У 1980-х роках Кремона перейшов до кабаре в Мілані, утвердившись як помітна постать в італійській комедійній сцені. Він виступав у клубі Derby Club разом з Паоло Россі, Клаудіо Бізіо, Альдо Баґліо, Джованні Сторті, Енцо Іачетті та Франческо Сальві. Пізніше його наставниками в клубі Ca' Bianca стали такі артисти, як Нанні Свáмпа, Вальтер Вальді, Бруно Лаузі та Умберто Бінді. Кремона вважається першим і головним італійським представником «магічного кабаре», майстерно поєднуючи гумор та ілюзіонізм. Він здобув широку популярність завдяки виступам у телешоу, таких як Mai dire Gol (де в 1997 році представив персонажа Маго Оронцо) та Zelig , де також виступав під псевдонімом Сільвано. Його комедійний стиль включає різні персонажі, зокрема Джеррі Маніполіні, данина поваги Джеррі Льюїсу, а також Джорджіан та Нормал Гамільтон. Творчість Кремони продовжує розвиватися. Він брав участь у Voglio essere un mago! у 2021 році, зігравши роль вчителя магічної школи та повернувшись до Zelig . З 2022 року він є частиною акторського складу шоу Only Fun – Comico Show на Nove. Одружений і має двох синів: Джордано Кремона (Кремонт), ді-джея та музичного продюсера, який є частиною дуету Merk & Kremont, та Леонардо Кремона. Його племінник, Едді Веерус, є членом гурту Il Pagante. Кремона запланований на участь у LOL - Chi ride è fuori на Prime Video у 2025 році і нещодавно приєднався до акторського складу шоу Che tempo che fa - Il tavolo як Маго Оронцо, демонструючи свою постійну присутність та універсальність в італійському шоу-бізнесі.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Саватор Фікарра

Salvatore Ficarra, відомий як Salvo, є італійським художником з багатьма обличчями: комедія, актор, cabarettist, телеведучий, сценарист і режисер. Знаменитий дует Ficarra і Picone.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Тео Теоколі

Антоніо Теоколі, відомий професійно як Тео Теоколі, — італійський розважальник із багатогранною кар’єрою, що охоплює кілька десятиліть. Він народився 25 лютого 1945 року в Таранто, а перші роки провів у районі Сбарре міста Реджо-Калабрія, перш ніж переїхати до Мілана у віці п’яти років. Його батьки походили з Реджо-Калабрії. Тео Теоколі визнаний актором, коміком, виконавцем кабаре, шоуменом, телеведучим, співаком і письменником. Його професійний шлях розпочався приблизно в 1975 році, спираючись на фундамент, закладений у його юності. До того, як здобути популярність як комік, Теоколі досліджував різні музичні шляхи. У підлітковому віці він виступав рок-н-рольним співаком у міланських клубах зі своїм гуртом «I Demoniaci». У 1965 році він підписав контракт із звукозаписною компанією Dischi Ricordi та випустив пісню 'Una mossa sbagliata'. Коротко приєднавшись до гурту Quelli (згодом Premiata Forneria Marconi) у 1966 році, він сприяв їхньому успіху з піснею 'Una bambolina che fa no no no', перш ніж створити Teo e le vittime та записати кілька синглів. Він також брав участь у Фестивалі неаполітанської пісні в 1967 році, а пізніше приєднався до італійського складу мюзиклу 'Hair' у Римі в 1969 році. Його час у кабаре Derby у Мілані, разом із такими виконавцями, як Массімо Болді, Кочі Понзоні, Ренато Поцетто, Джорджо Фалетті та Мауро Ді Франческо, ще більше вдосконалив його комедійні таланти. Кар'єра Тео Теоколі включає участь приблизно в 30 італійських фільмах. Широке визнання він здобув у 1982 році завдяки шоу 'Non lo sapessi ma lo so' на Antennatre. З 1991 по 1992 рік він вів програму 'Striscia la notizia', а потім ненадовго співвів 'Scherzi a parte' з Джене Гноккі з лютого по травень 1992 року. Він представляв 'Mai dire gol' з 1992/1993 по 1995 рік і вів програму 'Faccia tosta' на Rai 1 у 1997 році. Його виступи в 'Quelli che il calcio' з 1998 по 2000 роки примітні його пародіями на Чезаре Мальдіні та Пеппіно Пріско. У 1999 році він був співателем 'Sanremo Notte' та 50-го Фестивалю Сан-Ремо у 2000 році, демонструючи свою універсальність як телевізійної особистості. У 1999 році він отримав нагороду Regia Televisiva за найкращу чоловічу роль року. Короткий час він вів програму 'Paperissima' у 2003 році. Енцо Джаначчі написав пісню 'Il dritto', натхненну історією життя Теоколі, що відображає його шлях і сприяє формуванню його публічного образу.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Тоні Сперандео

Гаетано Сперандео, відомий професійно як Тоні Сперандео, народився в Палермо, Сицилія, 8 травня 1953 року; він — італійський актор, який працює у кіно та на телебаченні. Дебют Сперандео в акторській професії відбувся у 1983 році з другорядною роллю у фільмі *Хаос*, який мав прем’єру у 1984 році та здобув певну популярність. Це стало початком плідного періоду, що охоплює кілька десятиліть. Фільмографія Сперандео включає різноманітні ролі в різних жанрах. Він знявся у фільмах «Зв'язок піци» (1985), «La Piovra 2» (1985) та «Il pentito» (1985). Подальші роботи включають «La scorta», режисера Ріккі Тогнацці, та роль у фільмі Роберто Беніньї «Johnny Stecchino» (1991). Він також зіграв у фільмах «Boys on the Outside» (1990) та «Forever Mary» (1989), обидва з яких відбуваються в Палермо. У 1992 році він знявся разом зі своєю тодішньою дружиною, Рітою Барбанерою, у фільмі «La discesa di Aclà a Floristella». Його акторський діапазон демонструється ролями Туріса у фільмі «Mery per sempre» та «Ragazzi fuori», а також у «Il sole anche di notte» (1990). У 2001 році Сперандео отримав визнання за свою роль боса мафії Тано Бадаламенті у фільмі «Сто кроків», за що був нагороджений премією Давид ді Донателло за найкращу чоловічу роль другого плану. Згодом він повторив цю роль Гаетано Бадаламенті у фільмі «Борис Джуліано – поліцейський з Палермо» (2016). З 2004 по 2009 рік, а також у 2011 році він зіграв комісара Сальваторе Скіакка в телесеріалах «La Squadra» та «La Nuova Squadra». Він також з’явився у фільмі «Людина зі скла» (2007) та брав участь у театральній постановці «Sesso chi legge» у 2008 році. Сперандео ненадовго взяв участь у реаліті-шоу «La fattoria» у 2009 році, але відмовився від участі після конфлікту. Протягом 1990-х років він записував гумористичні пісні сицилійською мовою разом з Джованні Аламією. Він був одружений з акторкою Ритою Барбанерою з 1968 року до її смерті у квітні 2001 року; у них було двоє дітей, Тоні та Прісцілла.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Туліо Соленгі

Tullio Alberto Gianfranco Solenghi, di nazionalità italiana, si è distinto приходять на причал, regista, комічний, volto della Televisione e maestro dell'imitazione.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Італія

Уго Дігеро

Уго Діґєро — італійський актор і комік із кар’єрою, що охоплює понад 40 років. Народився в Генуї 4 жовтня 1959 року. Почав свій шлях у мистецтві як скаут з ASCI Genova 10 у районі Сан-Мартіно в 1970-х роках. У 1979 році розпочав формальну освіту, вступивши до театральної школи, пов’язаної з Teatro Stabile di Genova, і закінчив навчання там у 1982 році. Під час початкового етапу свого професійного життя Діґеро брав участь у тривалому театральному сезоні з Gruppo della Rocca, а в 1980 році він та Маріо Джоріо заснували театральну трупу Oltre l'immagine. Він продовжував розвивати свої навички, ставши членом Teatro dell'Archivolto у 1986 році, де здобув визнання критиків за виставу 'Angeli e soli... siam venuti su dal niente....' з 1986 по 1997 рік. Вагомим переломним моментом став 1989 рік, коли він спільно заснував комедійний ансамбль Broncoviz разом із Марчелло Чезеною, Мауріціо Кроццою, Мауро Піровано та Карлою Сіґоріс. Broncoviz швидко здобув популярність, працюючи на сцені, телебаченні, радіо та роблячи внесок у фільм Peggio di così si muore . Після розпаду Broncoviz, Діґеро з’явився у різноманітних шоу Mai dire Gol та Mai dire Maik разом із Gialappa's Band. Він дебютував на телебаченні в 1991 році на Rai 3 у програмі Avanzi, де брав участь до 1993 року. Його роботи включають ролі у фільмах Tunnel (1994), співавторство та зйомки у Peggio di così si muore (1995) та Hollywood Party (1996). Він особливо відомий своєю роллю Джуліо Пітталуги у Un medico in famiglia з 1998 по 2000 рік, а також знову з 2009 по 2013 рік. Діґеро також з’являвся в численних інших телесеріалах, фільмах та театральних постановках, включаючи Brancaccio (2001), 500! (2001), Quore (2002) та Criminali si diventa (2021). Він режисерував театральні постановки, такі як Non ve lo do per mille (1999) та її продовження у 2000 році, і продовжує виступати з Teatro dell'Archivolto, зокрема в Momenti di trascurabile in/felicità (2017).

Переглянути профіль