GiggleTime GiggleTime
Меню
Go Premium Подайте жарт Коміки Про нас Поширені питання Контакт

Юридичні
Політика конфіденційності Умови служби Політика щодо файлів cookie Політика повернення коштів та скасування Атрибуції
Увійти
Мова
Категорії
Місця дії
Мова Українська
Безпечний режим
Автоматичне відтворення випадкових жартів
Сповіщення
Глобальний каталог талантів

Коміки з Італія

Каталог коміків Італія — Профілі, біографії, фото та соціальні посилання для коміків з Італія.

Додати коміка
Скидання
136 Коміки
Антоніо Албанезе, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Антоніо Албанезе

Італійський артист Антоніо Альбанезе працює коміком, актором, режисером та письменником. Він народився 10 жовтня 1964 року в Ольгінате, провінція Лекко, у батьків, які спочатку родом з Петралія Сопрана (PA). Його кар'єра розпочалася на початку 1980-х років на місцевих радіостанціях Onda Radio Olginate та Radio Cristal di Lecco. Він закінчив Civica Scuola d'Arte Drammatica у Мілані в 1991 році, навчаючись там. Кар'єра Альбанезе в комедії розпочалася у 1992 році в театрі Зеліґ у Мілані, і він також виступав у “Zanzara d’oro” в Болоньї. Він з'являвся в ток-шоу Мауріціо Костанцо та співпрацював з Паоло Россі. Початкове визнання прийшло до нього на телепрограмі "Ніколи не говори про голи", зокрема завдяки його виступам у шоу Italia 1 Mai dire Gol , де він створив кілька відомих персонажів, включаючи Френго, Стоп та П'єро П'єро. Він також з'являвся в Su la testa! У 1992 році він зіграв ролі Олекса Драстіко та Епіфаніо; персонаж Олекса Драстіко натхненний сварливими людьми, яких можна побачити в міланських приміських барах, а Епіфаніо зображений як нервова людина з любов'ю до валеріани. З 1990 року він виступав з комічними монологами в кабаре-театрах, таких як Зеліґ та Zanzara d’oro. Він здобув широке визнання завдяки шоу Mai dire Gol (гурт «Gialappa's Band»), де створив кілька персонажів. Він продовжив працювати над спін-оф шоу Mai dire Domenica та Mai dire Lunedì (2004–2005), зігравши чотири нових персонажі. Албанезе відомий тим, що імітує багатьох персонажів, роблячи кожного унікальним, а його комедійний стиль описують як комічний, саркастичний та іронічний. Він створив персонажа Четто Ла Квалунке, корумпованого калабрійця зі зв'язками з організованою злочинністю, вперше представленого на його телешоу Non c'è problema у 2003 році, написаному у співавторстві з П’єро Геррерою. Повнометражний фільм Qualunquemente про Четто Ла Квалунке вийшов у 2011 році та став касовим хітом. Він також зіграв персонажів, таких як П'єр Пітер, Дженнаро Гаттузо та Міно Мартінеллі. Албанезе зняв фільми, зокрема Freshwater Man (1997), La fame e la sete (1999), Il nostro matrimonio è in crisi (2002), Contromano (2018), A Hundred Sundays (2023) та Lavoreremo da grandi (2026). Він отримав премію Стрези за свій роман La strada giovane у 2025 році та нагороду Nastri d'Argento в 2023 році як найкращий комедійний актор за фільм Grazie ragazzi . Станом на 2023 рік йому 62 роки.

Бруно Арена, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Бруно Арена

Бруно Арена, народився 12 січня 1957 року в Мілані, був італійським комедіантом, виконавцем кабаре та актором. Його батько мав сицилійське походження. Після закінчення художньої школи та навчання фізичного виховання в ISEF, він працював учителем фізичної культури в школах провінції Варезе. Арена спочатку обрав кар'єру туристичного аніматора, починаючи з 1983 року. Серйозна автомобільна аварія у 1984 році призвела до часткової втрати зору в одному оці, досвід, який він пізніше включив у свої комедійні виступи. Кар'єра Арени зазнала значного повороту в 1988 році, коли він познайомився з Максом Кавалларі та разом вони створили комедійний дует "Фіґи д’Індія". Назва, що означає "Опунція", надихнулася рослинами, які вони побачили під час прогулянки в Палінуро. Вони дебютували в кабаре-клубі Fuori Pasto у Варезе в 1989 році та швидко здобули популярність, виступаючи на пляжах у Палінуро. "Фіґи д’Індія" часто включали сюрреалізм у свої виступи, і вони отримали визнання за пародії на телешопінг-трансляції, особливо ті, в яких знімався Серджіо Баракко, часто використовуючи фразу “Amici hararara”. Дует з'являвся в радіопрограмах, таких як Radio Deejay та R101, і був показаний на телеканалах, включаючи Italia 1, Canale 5 та Italia 7. Вони також виступали з театральними шоу та гастролями, і їх було обрано Роберто Беніньї для ролей Кота та Лиса у фільмі Піноккіо , отримавши критичні похвали за свій комедійний та акторський внесок. Арена та Кавалларі володіли клубом «Арлекіно» у Ведано-Олона, який сприяв запуску кар’єр багатьох кабаре артистів з Мілана та Варезе. Їхні телевізійні виступи розширилися й охопили шоу, такі як Yogurt - Fermenti attivi (1994) та La sai l'ultima? , і вони з’являлися в декількох випусках Zelig та серії фільмів Merry Christmas (2001-2003). У 2013 році Арена переніс крововилив у мозок під час запису Zelig , що призвело до афазії та нездатності ходити. Він співавтором книги під назвою Domani ti porto al mare. Niente può cancellare il nostro amore magnifico з Росанною Марроне. Бруно Арена помер 27 вересня 2022 року в Барассо на 65-му році життя та пам’ятається як помітна постать у комедії в провінції Варезе.

Джеппі Куччіарі, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Джеппі Куччіарі

Марія Джузеппіна Куччарі, відома професійно як Геппі Куччарі, народилася 18 серпня 1973 року і працює італійською стендап-комікесою, акторкою та телеведучою. Вона народилася в Кальярі та провела юність у Макомері, провінція Нуоро. Її батько володів невеликим будівельним бізнесом, а мати була вчителькою фізичної культури. У своєму гуморі вона демонструє швидкий розум і винахідливість, часто балансуючи сарказмом з автоіронією. Подорож Куччарі розпочалася з вивчення права в Університеті Кальярі, перш ніж у 2001 році закінчити Університет католицького університету Святого Серця в Мілані з дипломною роботою з міжнародного публічного права. Саме тоді вона відкрила для себе пристрасть до театру та відвідала майстер-клас “Scaldasole”. У 2000 році вона приєдналася до театральної лабораторії Scaldasole, а пізніше – до художньої лабораторії Zelig. Професійний шлях Куччарі значно просунувся завдяки її участі в Zelig, зокрема успішному виступу в шоу різноманітних програм Zelig Off у 2003 році. Вона також з’являлася в програмі Radio Deejay “Піноккіо” у 2002 році та в радіошоу Scaldanight у 2002 році. Між 2005 та 2009 роками Куччарі регулярно з'являлася у ситкомі «Belli dentro», отримавши премію Telegrolla у 2006 році за роль Марії «Ґонні» Ґонарія. Вона дебютувала як письменниця у 2006 році романом «Meglio donna che male accompagnata» та продовжила у 2009 році романом «Meglio un uomo oggi». Протягом своєї кар'єри вона вела численні телепрограми, зокрема «Italia’s Got Talent» (2010-2011), «G’Day» (2011-2012) та наразі веде «Splendida cornice» з 2023 року. Вона була співведучою одного з вечорів музичного фестивалю Санремо у 2025 році. З 2013 року вона також бере участь у проєкті «Le invasioni barbariche», надаючи обкладинку, відому як 'Agenda Geppi', та є співведучою програми «Per un pugno di libri» на Rai 3 з 2014 року по сьогоднішній день. Двадцятий Римський кінофестиваль 15 жовтня 2025 року покаже фільм Геппі Куччарі «Life Goes This Way». Творчість Куччарі отримала визнання, зокрема лицарський орден «За заслуги перед Італійською Республікою» (5-й клас/лицар) у 2015 році та премію Regia Televisiva за найкращу жіночу телеведучу в 2012 році. Нещодавно вона знялася у фільмах, таких як «Ромео і Джульєтта», «Тренери» та «Діаманти», а також посіла друге місце у п’ятому сезоні LOL (Prime Video). Зараз вона веде програму «Splendida cornice» на Rai3 разом з Лукою Боттура, за участю Едоардо Камюррі, Амалії Ерколі Фінці, Джузеппе Антонеллі, Естер Віола та Алессандро Аркодіа. Шоу досліджує історію Rai3 і включало сегменти, такі як псевдосудовий процес з Робертою Петреллуцці.

Джіджі Проєтті, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Джіджі Проєтті

Джиджи Проєтті, справжнє ім’я Луїджі Проєтті, народився 2 листопада 1940 року в Римі, був багатогранним італійським розважальником. Його батьками були Романо Проєтті з Умбрії та Джованна Чечі, а ранні роки він провів у різних районах Риму. Спочатку він вивчав право в Університеті Ла Сапієнца, але покинув навчання до закінчення, обравши кар’єру в мистецтві. З юних років він демонстрував музичний талант, опанувавши такі інструменти, як гітара, піаніно, акордеон та контрабас, виступаючи в римських нічних клубах, щоб забезпечити себе. Кар’єра Проієтті розпочалася у 1966 році з виступів у фільмах «Приємні ночі» та «Великі хамелеони». Він продовжував поповнювати свій досвід, беручи участь у експериментальних театральних постановках, таких як Can Can degli italiani (1963) та виступаючи з Gruppo Sperimentale 101 з 1964 року. У 1964 році він дебютував на сцені, зігравши у буффа в постановці «Птахи» Арістофана. Протягом 1970-х років він з’являвся у фільмах, таких як «Призначення» (1969), «Весілля» (1978) та «Хто вбиває найкращих кухарів Європи?» (1978), і зіграв головну роль у драмі «Вечерня з глузувань» у 1974 році. З 1976 року він співпрацював з Роберто Лерічі, створюючи та режисуючи театральні вистави. Прем'єра та презентація одноосібного шоу «A me gli occhi, please», яке розпочалося в 1976 році та тривало понад 300 показів, стали поворотним моментом у його професійному житті. Він також здобув популярність завдяки великій кількості робіт з дубляжу, озвучуючи акторів, таких як Роберт Де Ніро, Сільвестр Сталлоне, Річард Бертон та Марлон Брандо. Він озвучував Джина в італійських версіях фільмів «Алладін», а також Драко у фільмі «Серце дракона» та Гендальфа в серії фільмів «Гобіт». Протягом своєї кар'єри він випустив понад 11 альбомів і 15 синглів. Він зіграв у Febbre da cavallo (1976) та її продовженні Febbre da cavallo - La mandrakata (2002), а також з'являвся в телесеріалі Il maresciallo Rocca (1996-2005). Джіджі Проєтті помер 2 листопада 2020 року після серцевого нападу, залишивши по собі спадок, який включає почесне громадянство від Вітербо (2013) та астероїд, названий на його честь (7916 Gigiproietti, 2021).

Лео Бассі, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Лео Бассі

Лео Бассі – багатогранний виконавець, який ідентифікується як жонглер, комік та актор. Народився 1952 року у Сполучених Штатах, його походження глибоко вкорінене в цирковій традиції. Його родина може похвалитися більш ніж 130-річним досвідом участі в італійських, французьких та англійських циркових виступах; один з його предків навіть воював поруч із Гарібальді, перш ніж заснувати один з перших сучасних цирків у Тоскані. Подальше збагачення цієї спадщини – його дід, Джиммі Вілер, був постійним виконавцем у Паладіумі в Лондоні та піонером комедії на ранньому телебаченні BBC, а його батько, Лео Бассі-старший, здобув визнання як жонглер, який працював у Сполучених Штатах з такими особистостями, як Грушо Маркс та Ед Салліван. Він провів дитинство на циркових завантажувальних майданчиках, успадкувавши циркові навички, включаючи жонглювання ногами, яке визнається в Оксфордській енциклопедії виконавських мистецтв. Кар'єра Бассі охопила континенти, адже він жив у Франції, на Близькому Сході, в Японії та Італії, серед інших місць. Він спеціалізується на антиподизмі – акробатичних трюках, що включають балансування та обертання предметів ногами. Його виступи відбуваються в театрах, на вулицях, площах та в нічних клубах. Починаючи з 1980-х років, він створив серію шоу, починаючи з 'Il circo più piccolo del mondo'. Ранні шоу часто включали пірамідальний номер, де глядачі, здавалося, були гіпнотизовані. Він також з'являвся на італійському телебаченні з П’єро Чамбретті. У 1990-х роках він досяг успіху в Іспанії з шоу 'Instintos Ocultos', а пізніше розробив шоу, такі як 'La Vendetta', 'Golf' та '12 Settembre', які торкаються політичних та екологічних тем. Шоу 2008 року, 'La Revelacion', критикує релігійні міфи та прославляє розум. Творчість Бассі часто пов’язана з поточними подіями та соціальними проблемами. Він публічно критикував позицію Папи Римського щодо презервативів та висловив незгоду щодо гомосексуалізму. Він видав маніфест на підтримку Закону про охорону здоров’я матері та дитини (IVE). Він брав участь у викритті організаторів анти-апокаліптичної кампанії в Інтернеті, що призвело до судових позовів проти Hazteoir.org та інших ультраправих католицьких груп; у жовтні проти нього подали позов за нібито образу релігійних почуттів. Він також подав позови проти Hazteoir.org та Libertaddigital.com за наклеп. Його нещодавнє шоу називається «Утопія», прем’єра якого відбулася близько 2009 року, і він продовжує виступати з підривною комедією на міжнародному рівні. Його описують як досвідченого та неймовірно смішного виконавця, і він прагне створювати унікальні та емоційні переживання для глядачів. Він веде офіційний вебсайт за адресою leobassi.com.

Лео Ґульотта, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Лео Ґульотта

Народившись Сальваторе Леопольдо Гулотта в Катанії, Сицилія, 9 січня 1946 року, Лео Гулотта – італієць, який працює актором, актором озвучування, коміком та письменником. Він розпочав свою кар'єру як масовка у театрі Массімо Белліні в Катанії, де з’являвся ще дитиною. Його раннє навчання включало акторські заняття під керівництвом Турі Ферро в академії виконавських мистецтв Театро Стабіле. Після вступу до трупи театру «Театро Стабіле ді Катанія» у 1970 році, він здобув першу визнання як комедійний актор у римських кабаре. Протягом своєї кар’єри він знімався у комедіях та драматичних виставах для кіно та театру, знявшись приблизно у 100 фільмах та численних телешоу та драматичних серіалах. Він здобув популярність як актор завдяки компанії «Багаліно», беручи участь у багатьох пародіях, зокрема в одній із пародій на Сеньйору Леоніду. Він часто співпрацював з режисером Джузеппе Торнаторе, працюючи з ним щонайменше п’ять разів. Універсальність Лео Гулотти очевидна в його озвучувальній роботі. Він озвучив італійську версію Манні у перших трьох фільмах «Епоха льоду» та супутніх медіа, а також дублював Берта Янга у фільмі «Рембо», Джо Пеші в кількох фільмах та Романа Поланського у фільмі «Кохання у Римі». Він також озвучив Джонні 5 у фільмі «Коротке замикання». Він отримав кілька нагород Давид ді Донателло, починаючи з однієї у 1986 році за фільм «Професор» та пізніше отримавши ще дві у 1997 та 2000 роках. У березні 1995 року він публічно заявив про свою гомосексуальність і уклав цивільний шлюб із Фабіо Гроссі, своїм партнером протягом 32 років, у 2019 році. Гулотта опублікував книгу під назвою «Тисяча травинок» у 1998 році, а пізніше спільно виробив документальний фільм «В мистецтві Лілія Сільві» у 2011 році, який отримав нагороду Настро д’аргенто у 2012 році.

Массіміліано Кавалларі, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Массіміліано Кавалларі

Массіміліано Кавалларі, відомий професійно як Макс Кавалларі, — італійський актор, комік та кабаре-виконавець. Народився 8 липня 1963 року у Варезе, має родинні корені в Сан-Северо (FG) та Маропаті (RC). Станом на сьогодні йому 63 роки, а знак зодіаку — Рак. Кавалларі розпочав свою кар'єру в 1988 році, коли він утворив комедійний дует "Фіґі д'Індія" з Бруно Ареною. Вони спочатку дебютували на Radio Deejay, швидко здобувши визнання завдяки виступам у телешоу, таких як Dee Jay Television, Canale 5 та Italia 1. З 1988 року він прийняв псевдонім "Макс". З 1994 по 1998 рік вони були помітними на Radio Dee Jay та брали участь у «La sai l’ultima?» у 1995 році. Дует також виступав в Aquafan у Річчоне протягом літніх сезонів з 1996 по 1998 рік. Фіґі д'Індія здобули національне визнання після виступу в шоу *Zelig - Facciamo cabaret* у 1999 році, яке веде Клаудіо Бізіо. Згодом вони зіграли головні ролі у фільмі *Amici Ahrarara* (2001) та брали участь у кількох різдвяних фільмах з Массімо Больді та Крістіаном Де Сіка між 2001 та 2003 роками, зокрема *Merry Christmas*, *Natale sul Nilo* та *Natale in India*. Вони також зіграли ролі Кота та Лиса у фільмі Роберто Беніньї *Pinocchio* (2002). З 2007 по 2012 рік Кавалларі та Арена були гостями в шоу *Colorado* на Italia 1. У жовтні 2015 року він повернувся як гість у *Colorado*. Він отримав премію Premio Pugliese dell'anno у липні 2021 року та опублікував свою книгу *Non spegnere la luna. Fichi si nasce, amici si diventa* у жовтні 2022 року. Він продовжує виступати, з’являючись у шоу *Only Fun - Comico Show* на Nove у 2023 році, і запланований для фільму *La leggenda dei tre compagni* (2026).

Наталіно Балассо, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Наталіно Балассо

Наталіно Балассо, народився 2 грудня 1960 року в Порто Толє, є італійським актором, коміком, виконавцем кабаре, драматургом, театральним режисером та письменником. Він проживає між Віа Емілія та Північно-Східною частиною Італії. Наразі він живий і переважно працює актором у театрі, але також з’являється у фільмах та телебаченні, інколи змушуючи людей сміятися. Творчий шлях Балассо розпочався з дебюту в театрі у 1990 році. У другій половині 1980-х він виступав з комедійними шоу з сюрреалістичними та дещо футуристичними елементами в регіоні Емілія-Романья. У 1993 році він співпрацював як письменник для гумористичних та сатиричних журналів, таких як Comix , Cuore та Smemoranda , і того ж року видав книгу сюрреалістичних оповідань під назвою Operazione buco nell'acqua . У 1994 році він написав монолог під назвою 'Il grande pop corn' у співавторстві з Мауріціо Гранде. З 1995 по 2004 рік він очолював Compagnia degli Gnorri, виступаючи на півночі Італії та переписуючи сценарії комедії дель арте, модернізуючи маски та створивши вісім вистав під назвою 'L'isola degli Gnorri'. З’являвся по телебаченню приблизно у 2003 році на шоу Zelig і почав з’являтися по телебаченню в другій половині 1990-х. Його кінодебют відбувся у 2007 році. Балассо має надзвичайно плідну кар'єру, яка включає написання кількох книг художньої літератури, серед яких 'Operazione buco nell'acqua' (1993), 'L’anno prossimo si sta a casa' (2004), 'Livello di guardia' (2007) та 'Dio c'è ma non esiste' (2012). Він також написав і зіграв численні театральні твори, такі як 'Dammi il tuo cuore, mi serve' (2003), 'Ercole in Polesine' (2004) та 'La tosa e lo storione' (2007/2008), які залишаються в його репертуарі. Він перекладав і виконував The Taming of the Shrew венеційським діалектом. З 2010 року співпрацює з Il Fatto Quotidiano . У 2011 році створив YouTube-канал під назвою 'Telebalasso' і продовжує створювати фільми та вебсеріали через платну підписку Circolo Balasso на Patreon.com з 2021 року. Наразі він бере участь у постановках, таких як ‘La Grande Magia’ Едуардо Де Філіппо (поновлення 30 січня 2026 року), 'Giovanna dei Disoccupati' (прем'єра 4 листопада 2025 року) та 'La Cripta dei Cappuccini' (виконання 16 вересня 2025 року), а також у веб-мильній опері 'Lagna d’Amore' (початок 3 травня 2025 року) та шестисерійному вебсеріалі ‘Agenzia Kautho Investighescion’ (прем'єра 5 квітня 2024 року).

Ніно Формікола, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Ніно Формікола

Ніно Формікола, народжений Антоніно Валентіно Формікола 12 червня 1953 року в Мілані, — італійський комік, артист кабаре та актор. Його батьки родом з Неаполя та Катанії відповідно. Зараз йому 73 роки, і він залишається активним у розважальній індустрії. Ніно Формікола відомий своєю довгою кар’єрою та різноманітністю, працюючи на телебаченні, у кіно та театрі. Професійний шлях Форміколи розпочався у 1976 році, коли він познайомився з Андреа Чіпріано Брамбіллою, який згодом став його братом дружини. Разом вони створили комедійний дует «Zuzzurro e Gaspare» у 1977 році, заснувавши базове партнерство, яке визначило значну частину його кар’єри. Вони вперше з’явилися на телебаченні у 1978 році в програмі «Non stop», а ширшу популярність здобули завдяки виступам у «Drive In», починаючи з 1983 року. Загальновідомим раннім виступом став скетч, де вони зіграли невинного поліцейського та його помічника в програмі «La sberla» у 1979 році. Вони також співавторами комедійного шоу «Emilio» з Zuzzurro у 1989 році. Протягом своєї кар’єри Формікола вів різні телевізійні програми, зокрема «Il TG delle vacanze» та «Dido... menica» у 1992 році, а також був співавтором «Miraggi» та «Saxa Rubra» у 1994 році. Він також озвучив персонажа Паніко в анімаційному фільмі Disney Геркулес 1997 року. У 2018 році він здобув перемогу в тринадцятому сезоні «L'isola dei famosi», ставши найстаршим переможцем. З лютого 2015 року він є офіційним представником волонтерської організації City Angels та отримав нагороду Leggio d’oro “Alberto Sordi” у 2015 році. Формікола продовжує працювати, розмірковуючи про мінливий ландшафт комедії та висловлюючи захоплення такими постатями, як Джанканко Фунарі, водночас спостерігаючи за занепокоєннями щодо обмежень сучасного телебачення.

Ніно Фрассіка, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Ніно Фрассіка

Ніно Фрасіка — італійський актор та комік, народився Антоніно Фрасіка 11 грудня 1950 року в Мессіні, Сицилія. Він розпочав свою кар'єру у 1970 році з гуртом під назвою I cantatori pelosi figli della cantatrice calva. Після того, як залишив ексцентричне повідомлення на автовідповідачі Ренцо Арборе, він здобув визнання та згодом приєднався до радіопрограми Radio Anghe Noi у 1982 році. Комічний стиль Фрассики, якого критики вважають "майстром безглуздового гумору", значною мірою спирається на сюрреалістичні діалоги, нісенітницю, каламбури та нелогічні спостереження. Він описує свій підхід як "руйнування логіки та італійської мови". Його дебют на італійському телебаченні відбувся у 1985 році з передачею , де він зіграв напівнеграмотного ченця, брата Антоніно да Скасацца. Він співпрацював з Ренцо Арборе як у , так і в . Цей період призвів до видання 'Il libro di Sani Gesualdi' (1986) та 'Il manovale del bravo presentatore' (1987). Протягом своєї кар’єри Ніно Фрасіка знімався у кількох комедійних фільмах, зокрема «Іль Бі іль Ба» (1986), а також у різних телешоу, таких як «Фантастіко», «Доменіка ін», «Чи робимо ставки... ?», «І червелліоні», «Аква кальда», «Колорадо Кафе» та «Маркетте». З 2000 року до сьогодні він найкраще відомий своєю роллю маршала Антоніо «Ніно» Чеччіні в телесеріалі «Дон Маттео». Він також знімався у фільмах, таких як «Відкрий очі і... мрій» (2002), «Забери мене та відвези» (2003) та «Турист» (2010). Ніно Фрасіка – добре влюблений та впізнаваний сицилійський діяч в італійському шоу-бізнесі, і він буде співведучим фінальної ночі фестивалю Санремо у 2026 році.

Оскар Ді Майо, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Оскар Ді Майо

Оскар Ді Майо, справжнє ім'я Оскар Паолоцці, народився в Неаполі 6 листопада 1959 року – італійський актор, комік, кабаре-виконавець та телеведучий. Він походить з родини неаполітанських акторів Ді Майо, а його батьками були Маріано Паолоцці, директор школи, та Марія Ді Майо, акторка. Ді Майо виступає на сцені вже 40 років, розпочавши свій театральний шлях у вісім років у театрі Дуеміла в Неаполі. На початку своєї кар'єри він виступав у театрі Саннацаро з тринадцяти років, де працював разом з такими артистами, як Енцо Каннавале та Карло Таранто. Протягом своєї кар’єри Ді Майо знімався у численних телевізійних сценаріях з такими постатями, як Маріо Треві, Піно Мауро, Ніно Д’Анжело та Франко Морено. Він особливо відомий тим, що у 1997 році створив персонажа «il cafone» (сільський житель), зігравши стереотипного неаполітансько-казертанського провінціала. Цей образ став його визначальним телевізійним альтер его, який він вважає нащадком Пульчинелли. До його робіт входять ролі у фільмах, таких як & Il latitante (2003), Leone e Giampiero (2006), Falchi (2017) та Mixed by Erry (2023). Він також зіграв Луїджі Фабретті в епізоді & Gomorra - La serie (2014) та Нікі Руммоло в епізоді & I bastardi di Pizzofalcone (2023). Ді Майо протягом своєї кар'єри вів кілька телешоу, зокрема Telecafone (2000-2006) на Telecapri, Ridendo Cantando (2002), Cafonissima , Hamma parià e pariammo , M' 'o vec' io та CAFOnight (починаючи з 2010 року). Він також вів L’Oscar del bunga bunga на Tele A у 2011 році, зігравши гіпотетичного «кафона» брата Сільвіо Берлусконі. Зараз він бере участь у постановці «Lacrime napulitane» з Ніно Д'Анжело, прем'єра якої відбудеться 4 грудня в Театрі Тріанон, яку описують як щось середнє між мюзиклом і телефільмом. У розробці знаходиться новий художній серіал «Cafo night», у якому зніматиметься «Il Cafone», дія якого відбувається в клубі Wave у Варкатуро, і який складатиметься з 45 тридцятихвилинних епізодів. Він також пише автобіографію Guitto? Così è (se vi pare) , презентація якої запланована на 2025 рік.

Піппо Франко, Комік з Італія
Підтверджено Не затверджені
Італія

Піппо Франко

Піппо Франко, справжнє ім’я якого Франческо Піппо, — італійський актор, співак, комік та телеведучий. Він народився 2 вересня 1940 року в Римі, Лаціо, Італія, і станом на 2024 рік йому 83 роки. Його родина спочатку родом з Валляти в провінції Авелліно, хоча дитинство він провів у пансіоні, а пізніше навчався в Ліцео Артистико, де викладачами були Ренато Гуттузо та Джуліо Туркато. Він розпочав свою кар’єру як музикант у другій половині 1950-х років, пишучи комічні пісні, і офіційно перейшов до акторської діяльності на початку 1960-х років. Кар'єра Франко охоплює різні мистецькі сфери. Він дебютував у кіно в 1960 році з фільмом Appuntamento a Ischia , разом із Міною, і продовжував зніматися протягом кінця 1960-х років. З 1970-х років він зіграв у численних фільмах жанру «commedia sexy all’italiana», зокрема у співпраці з Едвіж Фенеч у таких картинах, як Quel gran pezzo dell'Ubalda tutta nuda e tutta calda (1972) та Giovannona Coscialunga disonorata con onore (1973). Він також з’явився у фільмі Біллі Вайлдера Avanti! (1972) та працював із Луїджі Маґні над фільмами, такими як Nell'anno del Signore (1970) та La via dei babbuini (1974). У 1981 році він зняв фільм La gatta da pelare , написавши сценарій та музику до нього. Його робота також включає телевізійні виступи з 1971 року, ведення італійської лотерейної програми в 1980 році разом із Лаурою Трошель та Клаудіо Чекетто, а також участь у щорічному фестивалі Сан-Ремо між 1979 та 1984 роками. Творча спадщина Піппо Франко охоплює не лише кіно та телебачення. Він випустив понад двадцять платівок у форматі 45 обертів на хвилину та понад дюжину альбомів, серед яких *Cara Kiri* (1971) та *Bededè* (1975), з відомими піснями, такими як 'Cesso', 'Isotta' (1977) та 'Mi scappa la pipì papà' (1979). Він також створював успішну дитячу музику та писав теми для італійських лотерейних програм. З 1970-х років він був частиною розважального колективу Il Bagaglino, беручи участь у шоу до 2007 року. У 2006 році балотувався до Італійського сенату, але зазнав невдачі. Він також співавтором трьох книг про лінгвістичний гумор і вважає себе «космічною істотою». Після закриття Il Bagaglino він співпрацював з медугорською візіонеркою Марією Павловіч. Його комедійний стиль зазнав впливу кабаре та часто фігурував у фільмах, таких як *Arrivano i bersaglieri* (1980), *Zucchero, miele e peperoncino* (1980), *Il tifoso, l'arbitro e il calciatore* (1982) та *Due strani papà* (1984), для якого він також співавтором сценарію.

Коміки за країнами

Албанія 1 Вірменія 1 Аргентина 24 Австрія 28 Австралія 22 Азербайджан 1 Бельгія 13 Болгарія 31 Бенін 2 Болівія 1 Бразилія 12 Канада 48 Швейцарія 17 Чилі 8 Камерун 1 Китай 7 Колумбія 2 Чехія 7 Німеччина 188 Данія 17 Домініканська Республіка 1 Алжир 2 Естонія 5 Єгипет 4 Іспанія 74 Фінляндія 15 Франція 211 Великобританія 148 Гана 3 Греція 18 Гватемала 1 Угорщина 7 Індонезія 8 Ірландія 20 Ізраїль 9 Індія 11 Ірак 3 Іран 6 Ямайка 1 Японія 35 Кенія 3 Корея, Південь 20 Казахстан 1 Ліван 5 Латвія 1 Марокко 17 М'янма 1 Мальта 1 Малаві 2 Мексика 28 Малайзія 7 Нігерія 19 Нікарагуа 2 Нідерланди 2 Норвегія 12 Непал 3 Нова Зеландія 9 Перу 2 Філіппіни 35 Пакистан 7 Польща 8 Португалія 7 Катар 1 Румунія 1 Сербія 3 Росія 9 Саудівська Аравія 4 Швеція 101 Словенія 4 Словаччина 2 Таїланд 2 Туніс 4 Туреччина 5 Тайвань 1 Україна 1 Уганда 7 Сполучені Штати 213 Уругвай 1 Узбекистан 1 В'єтнам 1 Південна Африка 2

Італійські коміки та комедійна сцена в Італії

Італія має багату традицію комедії, яка охоплює театр, кіно, телебачення, живі виступи та сучасний стендап. Італійські коміки протягом багатьох років розробили різні форми гумору – від театральної комедії та кабаре до спостережувального стендапу, сатири та скетч-комедії.

Каталог GiggleTime об'єднує італійських коміків, стендап-коміків, акторів комедійного жанру, виконавців та інших особистостей, пов’язаних з італійською комедією та розвагами. Перегляньте профілі вище, щоб відкрити для себе коміків різних поколінь та дізнатися більше про їхню кар'єру та творчість.

Італійська стендап-комедія

Стендап-комедія стала дедалі помітнішою частиною італійської розважальної сцени, з виконавцями, які виступають у комедійних клубах, театрах, культурних закладах та на фестивалях по всій країні.

Італійські стендап-комедіанти черпають теми з широкого спектру питань, включаючи повсякденне життя, стосунки, роботу, сім’ю, культуру та сучасне суспільство. Деякі виконавці зосереджуються на особистих історіях та гуморі спостережень, тоді як інші використовують сатиру, іронію, персонажів або більш експериментальні форми комедії.

Мілан і Рим є важливими центрами для живих розваг та комедії, водночас коміки виступають по всій Італії, у містах та регіонах. Розвиток цифрових платформ надав перспективним виконавцям додаткові способи залучення аудиторії поза традиційним комедійним колом.

Італійський кабаре та комедійна театральна трупа

Кабаре займає важливе місце в італійській комедії, поєднуючи живі розваги з музикою, театром, сатирою та гумором. Італійське кабаре породило виконавців та комедійні групи, чиї роботи досягли аудиторії як через живі виступи, так і через телебачення.

Традиція театральної комедії в країні також продовжує впливати на сучасних виконавців. Італійські коміки можуть поєднувати заздалегідь написаний матеріал, персонажів, фізичну комедію, імпровізацію та взаємодію з аудиторією, а не покладатися виключно на традиційний формат стендапу.

Ця суміш театральних та сучасних підходів надає італійській комедії широкого спектру стилів та форматів виконання.

Італійські коміки в кіно та на телебаченні

Кіно та телебачення відіграли значну роль у представленні італійських коміків широкій аудиторії. Італія має довгу історію комедійних фільмів та комічних акторів, з виконавцями, які часто переходили між сценою, телебаченням та кіно.

Італійське телебачення також показувало скетч-шоу, розважальні програми, комедійні серіали та розважальні формати, які допомогли запустити та популяризувати коміків. Деякі виконавці відомі переважно як актори, тоді як інші поєднували комедію з написанням, режисурою, веденням або продюсуванням.

Зв'язок між італійською комедією та кіно особливо тісний, адже комічні виступи є важливою частиною кінотрадицій країни.

Нове покоління італійських коміків

Італійська комедійна сцена продовжує змінюватися, оскільки нові виконавці експериментують з різними форматами та способами охоплення аудиторії.

Окрім комедійних клубів та театрів, коміки зараз використовують подкасти, YouTube, соціальні мережі та стрімінгові платформи для публікації скетчів, відео зі стендапів та іншого оригінального матеріалу. Ці платформи дозволили молодим італійським комікам самостійно розвивати аудиторію та охоплювати глядачів за межами їхнього регіону.

Традиційна комедія та новіші цифрові формати тепер існують поруч, створюючи можливості для широкого спектру виконавців та стилів.

Відкрийте для себе італійських коміків на GiggleTime

Шукаєте італійських коміків, італійських стендап-коміків або виконавців комедійних номерів з Італії? Дослідіть каталог GiggleTime вище, щоб знайти коміків та особистостей у різних сферах італійського розваг.

Використовуйте пошук, щоб знайти конкретного коміка або перегляньте профілі, щоб відкрити нові імена. Індивідуальні профілі можуть містити біографічну інформацію, деталі кар’єри, виступи, фотографії та інші цікаві факти.

Чи цікавитеся ви італійською стендап-комедією, італійським кабаре, комедійними акторами, італійськими телевізійними коміками або відомими італійськими коміками, GiggleTime полегшує знайомство з людьми, які стоять за італійським гумором.

Каталог продовжує розширюватися, оскільки до нього додаються нові італійські коміки та особистості комедійного світу.