Віктор Льюїс-Сміт, британський кіно-, теле- та радіопродюсер, помер 10 грудня 2022 року у віці 65 років після короткої хвороби. Він народився 12 травня 1957 року в Ессексі та виріс у Чедвелл Гіт. Його батько був нейрохірургом, а він навчався в Йоркському університеті, вивчаючи музику наприкінці 1970-х років. У середині 1980-х він працював штатним продюсером програм «Midweek» та «Start The Week» на BBC Radio 4, розпочавши свою кар’єру на радіостанції BBC Radio Medway. Під час навчання в університеті, Льюїс-Сміт вів студентську телепередачу під назвою «Інтимна свіжість» під псевдонімом Демієн Філф. Він також здобув популярність завдяки скелелазінню по Йоркському собору та декламуванню мусульманського заклику до молитви, що призвело до арешту та штрафу за заподіяння громадського розладу. Він розпочав свою професійну кар’єру, пишучи рецензії на ресторани та телебачення, а також сатиричні статті та газетні колонки. У період з 1983 по 1985 рік він вів програму «Snooze Button» на BBC Radio York, одночасно надаючи сценарії для скетчів у передачі Central’s ‘Spitting Image’. Працюючи разом з Полом Спарксом, він створював радіоскетчі, що поєднували музику, спецефекти та гумор, пов’язаний з туалетом, що принесло дев’ять нагород на Independent Radio Awards 1988 року. Кар'єра Льюїса-Сміта охоплювала широкий спектр творчих починань. Він володів виробничою компанією під назвою Associated Rediffusion Productions Limited, придбаною в 1990 році, яка випускала шоу, такі як 'TV Offal' (1997-1998). Він писав і представляв 'Buy-gones' для Club X на телеканалі Channel 4 у 1989 році, а пізніше знімав 'Up Your Arts' (1992) та 'Ads Infinitum' (пілотний епізод у 1996 році, 1998, 2000). Він брав участь у різних проєктах, включаючи 'Z For Fake' (2001), 'The Barftas' (2002), 'The Vicious Circle' (2002) та 'Has anyone seen Junfan?' (2002), а також озвучував і продюсував 'Here's a Piano I Prepared Earlier' (2005) та 'Jake on the Box' (2006). З 2016 по 2018 рік він наглядав за виробництвом документальних фільмів, присвячених Пітеру Куку, Пітеру Селлерсу, Кеннету Вільямсу та Тоні Генкоку; крім того, він виступав виконавчим продюсером серії контроверсійних документальних фільмів, які вели Кіт Аллен на телеканалі Channel 4. Його останньою роботою був 'Hitler’s Jazz Band', який вийшов в ефір у грудні 2022 року. Понад 15 років Льюїс-Сміт працював головним телевізійним оглядачем у газеті London Evening Standard; також він протягом десятиліття виступав як колонка письменник для Daily Mirror. Він писав оглядову колонку для The Standard протягом 15 років, часто критикуючи телевізійних знаменитостей у стилі, який описували як «смертельний» та «непристойний». Його писання іноді призводило до юридичних скарг і потребувало переглядів; він безуспішно намагався опублікувати нецензурне слово у газеті. Незважаючи на пропозиції про вищі зарплати від інших газет Фліт-стріт, The Standard утримав його, збільшивши оплату, зрештою зробивши його своїм найоплачуванішим журналістом. Він залишив після себе дружину Вірджинію та їхню доньку Лусію. Його неповторний критичний голос дуже сумують, а його робота значно вплинула на британську культуру, надихнувши коміків, таких як Кріс Морріс, Едгар Райт, Адам Бакстон та Джо Корніш.
