Бернард Галлер
Бернард Галер, народився 5 грудня 1933 року в Женеві, Швейцарія, був швейцарським актором і коміком. Він розпочав свою кар'єру в Лозанні, перш ніж переїхати до Парижа в 1955 році з прагненням стати актором. Спочатку він вивчав ветеринарну медицину, пізніше – право, але не закінчив жодне з них. Ранніми місцями виступів у Франції були кабарети, такі як l'Écluse та la Vieille Grille, і він був частиною трупи Жака Фабрі. Галер також представляв турне Шейли 'Tournée du siècle' між 1963 і 1964 роками, де виступали Франк Аламо та Les Surfs. Його ранні акторські ролі включали епізодичні появи у фільмах та озвучення ролі Поллукса в анімаційному серіалі 'Le manège enchanté' у 1964 році. Кар'єра Галлера стартувала з його першої кабаре-програми «І що далі?», яка мала прем’єру в Театрі де Пош у Женеві 1971 року. Шоу здобуло значний успіх, демонструючись протягом тринадцяти місяців у Театрі де ла Мішодьєр та залучивши 160 000 глядачів. У 1972 році він отримав премію Брігадієра за «І що далі?», а знову в 1975 році від Société des auteurs et compositeurs dramatiques за його сценографічну винахідливість. Між 1971 та 1977 роками він гастролював разом із Жаком Брелем, Жульєтт Греко та Марлен Дітріх, подорожуючи до Південної та Центральної Африки, Англії, Канади та США. Він створив шість кабаре-програм між 1971 та 1994 роками, виконуючи їх у франко- та німецькомовній Швейцарії. Його комедійний стиль характеризувався гру зі словами, імітацією звуків, і він описував себе як «меланхолічного коміка», часто використовуючи алітерації, нав’язливі повторення та лінгвістичні абсурди. Протягом своєї кар’єри Голлер знявся у понад 70 теле- та фільмових постановках, зокрема у «Щоденнику самогубця» (1974) та «Я нічого не знаю, але скажу все» П’єра Рішара (1973). Він співавтором сценаріїв до двох фільмів – «Шут» та «Супровідник» – у 1980-х роках. Також він зіграв роль Ісуса Христа у фільмі «Бранщик Бога» (1982). Його робота задокументована на записах і в його книзі 1981 року «Слова та невідоме». Голлер отримав численні нагороди, зокрема Великий приз гумору у 1983 році та був удостоєний Ордену мистецтв і літератури (командор) у 1995 році. Він продовжував виступати протягом усього життя, знімаючись у постановках, таких як «Макс, моя любов» (1986), «Привіт, тривога» (1988) та «Тібо» у 2003 році. Його останнім фільмом став «Її величність Мінор» (2007). Бернар Голлер помер 23 квітня 2009 року в Женеві.
