Андерс Келін, народився 19 червня 1975 року, є шведським творцем з декількома підходами – він будує латексні маски, фарби, пише як auteur і перед стійкою.
Бйорн Густафссон — шведський комік та актор, народився як Ларс Бйорн Густафссон 19 лютого 1986 року. Він народився в Ромеланді, Кунгялв, і виріс у Дісерьоді, обидва населені пункти входять до складу Ромеланди. До його освіти входить відвідування гімназії Mimers Hus та навчання в Calle Flygare Teaterskola в Стокгольмі. Він відомий своєю роботою як у шведському, так і в американському шоу-бізнесі. Густафссон розпочав свою комедійну кар’єру у 2005 році в Bungy Comedy та завершив програму навчання StandupStar у 2006 році під керівництвом Езза Нюєна та Якоба Еквіста. Свою кінодебют він здійснив у 2006 році з фільмом Beck – Flickan i jordkällaren . У 2008 році він привернув значну увагу ЗМІ завдяки своїм виступам у Parlamentet та як розігрівач на Melodifestivalen , де заспівав любовну пісню для Карини Берг, яка відзначила її збентежене реагування. Він також оголошував шведські голоси на пісенному конкурсі Євробачення того року та був обраний найсмішнішою людиною Швеції читачами Aftonbladet у березні 2008 року, отримавши Torparpriset разом з Віктором Мореллом. Його робота охоплює кіно та телебачення. Густафссон знімався у фільмах, таких як Les Grandes Personnes , Spy та Kung Fury , і зіграв Дона в американському телесеріалі People of Earth з 2016 по 2017 рік. Він також отримав другорядну роль у Kenny Begins . Близько 2013 року він переїхав до Лос-Анджелеса на три роки, щоб займатися стендап-комедією англійською мовою та з’явився в гостьовому випуску ток-шоу Конана О'Браєна. Він знімався у Kronjuvelerna , який пізніше став телесеріалом, і в норвезькому різдвяному календарі Expedition: Julklapp . У 2024 році він повернувся до Melodifestivalen як розігріваючий ведучий і взяв участь у фінальному епізоді з Björnzone. Він також зіграв Кая-Роберта в серіалі Netflix Clark (2022).
30 серпня 1977 р., в Ринкебі, Стокгольмська обл., Фредрік Микаель Рачид Хедберг Еддахрі, який пізніше прийняв назву художника Великого Фрада. 25 листопада 2023 р. в Катаринському районі Стокгольма і під час свого життя був шведський рапер, лідер програми, актор, комедія і лікар.
Девід Сундін — шведський комік, телеведучий, письменник, актор і продюсер. Народився 23 травня 1976 року у Ведерстаді, Швеція, виріс у Гімо, Уппланд. Почав свою кар'єру, працюючи в рекламній індустрії, а з гумором — приблизно на початку 2000-х років. Він навчався в Mediegymnasiet Grafiskt Utbildningscenter в Уппсалі, де почав створювати вебсайти, і заснував своє перше веб-агентство, Speedway Digital Army, у 1997 році; пізніше воно об'єдналося з Abel & Baker. Рання робота Сундіна включала гумористичні колаборативні проєкти. Він брав участь у веб-проєкті Killinggänget під назвою Spermaharen з 2001 по 2002 рік та був залучений до гумористичного вебсайту 1000 Apor з 2008 по 2009 рік. Він також вів власний гумористичний блог Fantasinyheter, який у 2012 році зібрав у книгу. Сундіна залучали до програми Filip och Fredriks 'Äppna dagar' у 2003 році, де він створив гру 'Bra eller anus'. З телевізійних гумористичних сегментів Сундін виступав як контент-продюсер; його робота охоплювала шоу, такі як Sen kväll med Luuk та Roast på Berns, а також він писав сценарії для Melodifestivalen та Welcome to Sweden. У 2002 році він спільно заснував рекламну агенцію Great Works. З 2013 року Сундін зарекомендував себе як помітну постать у шведському розважальному бізнесі. Він почав виступати з стендапом у RAW, Norra Brunn та Stockholm Comedy Club, зайнявши друге місце на шведському чемпіонаті каламбурів (SM i ordvitsar) у 2014 році. У 2020 році він зіграв роль «Динаміт-Гаррі» у фільмі «Обережно, Ліґа Джєнссонів». Сундін спільно вів програму Bäst i test з Баббен Ларссон починаючи з 2017 року, а у 2019 році його було призначено ведучим Melodifestivalen 2020, де він співпрацював з Ліною Гедлунд та Ліннеєю Генрікссон. Книга Сундіна «Книга, яка не хотіла бути прочитаною», опублікована у 2020 році, досягла статусу бестселера серед дитячих книг Швеції; вона принесла йому премію Adlibrispriset, була розповсюджена в понад 25 країнах і згодом отримала продовження. Він також випустив «Ти маєш бути тихим зараз!» та «Книга, яка АБСОЛЮТНО не хотіла бути прочитаною», обидві з яких посіли перше місце у шведських списках бестселерів дитячих книг.
Йонас Гарделл, народився 2 листопада 1963 року в Табі, Швеція, є багатогранним митцем. Він ідентифікує себе як письменник романів, драматург, сценарист та комік. У дитинстві він виховувався в сім’ї, де його батько, Бертил Гарделл, працював професором соціальної психології, а мати, Інгерґард Гарделл – психологом. У нього також є брати та сестри: Маттіас Гарделл, історик та експерт з порівняльної релігії; Стіна Гарделл, документалістка; і їхні батьки розійшлися у 1983 році. Він закінчив школу з поглибленим вивченням суспільних наук і, хоча й подав заяву до театрального училища у вісімнадцять років, не продовжив навчання. Ґардел почав писати рано, дебютувавши як автор у 1979 році з поетичною збіркою «День тікає говорить» у віці 18 років. Його перший роман, «Страстігра», опублікований у 1985 році, досліджує теми гомосексуальності. Він відомий своєю трилогією «Комічна трилогія», яка включає «Прибуття НЛО», «Дженні» та «Вечірку фей». Значною роботою є «Виховання коміка» (En komikers uppväxt), опублікована у 1992 році, заснована на його вихованні в 1970-х роках; цей роман було екранізовано як телесеріал, так і повнометражний фільм. Він також написав «Про Бога» (Om Gud) у 2003 році та «Про Ісуса» (Om Jesus) у 2009 році. Критики описують його стиль як поєднання глибокої серйозності з інтенсивним гумором. Творчість Гарделя здобула значне визнання, його книги перекладено приблизно на двадцять п’ять мов. У період з 2012 по 2013 рік було видано трилогію «Ніколи не витирайте сльози без рукавичок», яка зображує кризу ВІЛ у 1980-х роках та зосереджується на романтичних стосунках між Расмусом і Бенджаміном. Цю трилогію також екранізували, а критики, такі як Єнс Лілєстранд, назвали її шедевром. У 1995 році він отримав премію «Золотий багряник» за сценарій до фільму «Пенсіонат Оскар», а згодом – нагороду Крісталлен від Шведського телебачення за «De halvt dolda». 2022 рік ознаменувався його входом у дитячу літературу з публікацією «Саги про маленького сірого дрозда». Він має почесні докторські ступені з теології з Ландського університету (2007), медицини з Лінчепінзького університету (2013) та філософії з Університету Або Академі (2018). Нещодавно було знято трилогію фільмів, засновану на «Ніколи не витирайте сльози без рукавичок», яка ілюструє досвід ВІЛ/СНІДу серед геїв Стокгольма в 1980-х роках. Визнаний як видатна культурна постать у Швеції, у 2017 році він був нагороджений Великою премією KTH, яка включала фінансову винагороду в розмірі 1,2 мільйона шведських крон.
Як авторка, комедійна акторка, телеведуча, блогерка та шведська акторка, Клара Генрі наразі працює у 2023 році. Народилася 9 квітня 1994 року в Партільє, Ґетеборґ і Бохуському окрузі, виросла в Єкскюллі, поблизу Ландветтера. Її родинне коріння включає англійського батька, Ґрехема, який народився у Вайкомбі від ірландських батьків, та шведську матір, Петру. Кімберлі та Крістофер – молодші брати та сестри Клари Генрі. З юних років Клара Генрі активно веде онлайн-діяльність, розпочавши свій блогерський шлях у віці дванадцяти років на платформах, таких як Veckorevyn і Devote, пізніше перейшовши на Nöjesguiden з 2015 року. Кар'єра Клари Генрі розпочалася з ведення блогу та розширилася на різні медіа. Починаючи з 2011 року, Клара Генрі почала ділитися відео на YouTube, що призвело до значної популярності; у травні 2020 року її канал досяг приблизно 395 000 підписників, і зараз має близько 372 000. Вона працювала як репортер для підлітків для Göteborgs-Posten та відвідувала середню школу Інгрід Сегерстедт, закінчивши її у 2013 році зі спеціалізацією в журналістиці. До її ранніх робіт входить ведення ток-шоу на Kanal 5 у 2013 році та ‘Häng med Clara Henry’ навесні 2014 року. Вона отримала визнання за свій контент на YouTube, вигравши ‘Vlogger of the Year’ на Veckorevyn Blog Awards 2013. Також у 2014 році вона брала участь у комедійному шоу SVT Valfeber та вела пре-шоу та після-шоу Melodifestivalen того ж року. Творчість Клари Генрі охоплює широкий спектр форматів, демонструючи її універсальність. У 2015 році вона вела програму «Літо в P1» на Sveriges Radio, а пізніше того ж року спільно вела «Привіт у P3» з Ліннеєю Генрікссон. Книга Клари Генрі «Я маю менструацію, і що?» (I've Got My Period, So What?), видана в 2015 році, досліджує питання менструації та була адаптована багатьма мовами. Після виходу книги вона вирушила у лекційну подорож під назвою «YouTube надзвичайно серйозно». У 2017 році вона спільно вела Melodifestivalen з Давідом Ліндгреном і Гассе Андерссоном, а в травні 2018 року розпочала подкаст «Мистецтво бути» з Густафом Єрнбергом. Зараз Клара Генрі веде телепрограму SVT «Хто що вміє», а в 2018 році видала свою другу роботу – «У майбутнє: Простий посібник, як зруйнувати патріархат». Вона також знялася в серіалі SVT «Дивовижно незрозуміло» у 2018 році та з’явилася у програмі «Найкраще в тесті», вигравши третій сезон у 2019 році.
Клаес Мальмберг — шведський актор і стендап-комік, народився 8 квітня 1961 року в парафії Крістіне у Ґетеборзі. Його справжнє ім'я — Клас-Педер Мальмберг, а перші роки життя він провів у Гедені в Ґетеборзі, перш ніж переїхати до Берґшйона в дитинстві. Він походить з родини, яка має історію в мистецтві; його батько, Ґьоста Мальмберг, був співаком оперет, хоча й страждав від алкоголізму та покинув сім’ю, коли Клаесу було п’ять років. Його мамин дід був фермером, який також працював зброярем. Мальмберг спочатку здобув популярність як персонаж Ронні Йонссона, починаючи з радіопередачі в кінці 1980-х років. Він навчався на олов’яника, перш ніж вивчати театральне мистецтво в ABF. Він виступав з стендап-комедією з Ленні Норманом, і разом вони вели телепрограму *Måndagsklubben*, пізніше перейменовану на *Onsdagsklubben*. Він також з’являвся у *Parlamentet* з 2000 по 2002 рік, а також знову у 2010 році. Комічний стиль Мальмберга охоплює широкий спектр виступів, включаючи участь у шоу, таких як *Så ska det låta*, *Doobidoo*, *Sing-A-Long* та *Pratmakarna*. Він гастролював як стендап-комік з Ленні Норманом і співпрацював з режисером Андерсом Алдьгардом над кількома виступами. Протягом своєї кар’єри Мальмберг продемонстрував універсальність у розважальній індустрії. Він знімався у фільмах, таких як & Lotta på Bråkmakargatan та & Kalle Blomkvist – Mästerdetektiven lever farligt , і зіграв головні ролі в телесеріалах & Saltön (2010) та & Vem tror du att du är? (2009). Він також виступав у мюзиклах, таких як & Les Misérables , & Annie , & Little Shop of Horrors та & Det våras för Hitler . Варто зазначити, що в 2018 році він брав участь у шоу & Let’s Dance на телеканалі TV4 і в 2017 році – у & Bäst i test , набравши 83 бали за п’ять епізодів. Він виступав на сцені в будинку Gunnebo поблизу Гетеборга та зіграв містера Манчіні у & 15 minutes of FAME (2006) і Макса Біалістока у & The Producers - Det våras för Hitler (2008 та 2009). У 2013 році він брав участь у Melodifestivalen як частина гурту Ravaillacz. У 2009 році він отримав нагороду Guldmasken за найкращого чоловічого виконавця мюзиклу. Нещодавно він з’явився у фільмі & Dancing Queens (2021). Мальмберг має п’ятьох дітей від чотирьох різних жінок, зокрема доньку Перлу Рейні-Мальмберг (народжену 2004 року), і підтримує футбольний клуб GAIS. Влітку 2026 року його було призначено художнім керівником Fredriksdalsteatern у Гельсінгборзі, але угода зірвалася, і незабаром після цього він був несподівано звільнений з посади.
Лассе Брандебі, народився як Ларс Торстен Брандебі 27 квітня 1945 року в Гетеборзі, Швеція, був шведським актором, коміком і журналістом. Він помер 20 листопада 2011 року також у Гетеборзі, у віці 66 років. Його народження відбулося в парафії Карл Юхан, що засвідчує його як уродженця Гетеборга. Брандебі найкраще відомий тим, що втілював персонажів Курта Олссона та Рольфа Аллана М’юнштедта, що принесло йому значну визнання протягом усієї кар'єри. Шлях Брендєбі до комедії був багатогранним. Спочатку він працював інженером-сантехніком (VVS-ingenjör) з 1960 по 1971 рік, потім працював вихователем-спостерігачем (obs-lärare) у Кунгсбаці з 1971 по 1975 рік, а згодом – керівником центру для підлітків (fritidsgårdsföreståndare) в Гетеборзі з 1975 по 1977 рік. Він навчався в Школі журналістики (Journalisthögskolan) з 1980 по 1981 рік, але не закінчив навчання. Після цього працював журналістом у Radio Sjuhärad в Боросі з 1981 по 1985 рік, де було створено персонажа Курта Олссона. Дебютував як актор у 1985 році в Національному театрі в Гетеборзі та покинув журналістику після того, як розпочалася його акторська кар’єра. Брендебі часто використовував у своїй комедійній манері зображення персонажів з робочого класу; Курт Олссон, типовий готтенбурзький чоловік, вперше з’явився в 1979 році та здобув популярність між 1987 і 1992 роками. Він також зіграв Рольфа Аллана Мюнштедта у 'Рене рама Рольф', адаптації 'Сімейних обставин', з 1994 по 1998 рік, що допомогло Роберту Густафссону здобути визнання. Він брав участь у різних постановках, включаючи фарси Хагге Гейгерта, фольклістишпіль з Евою Рідбергом та ревю з Кентом Андерсоном. У роботі Брендебі були зйомки в 'Телебаченні Курта Олссона' (1987), 'Fådda blommor', 'Літнє телебачення Курта Олссона', 'Різдвяний календар Курта Олссона' та 'Вдома у Олссонів'. Він також зіграв батька Курта Олссона у фільмі 'Курт Олссон – фільм про моє життя як про себе', за що отримав похвалу від Variety. У 2007 році він брав участь у шоу 'Let’s Dance', але не дійшов до трійки фіналістів, і того ж року отримав діагноз невиліковного раку простати. Книга 'Що я тепер робитиму?' написана Анною Брендебі Гарстрём та Лассе Рьоде була опублікована, що містила інтерв’ю та особисті спогади. На його надгробку висічено фразу 'Що я тепер робитиму?', як він і просив, що відображає характерну рису його комедійного образу.
Роберт Густафссон, народжений Карл Роберт Олоф Густафссон 20 грудня 1964 року в Катрінехольмі, — шведський комік та актор. Його батьками були Олоф Густафссон, оббивач меблів і продавець меблів (згодом самозайнятий майстер з поклейки шпалер), та Інґер Густафссон, домогосподарка. У 1970 році сім’я переїхала до Сковде. У нього був старший брат Крістіан, який помер у 2004 році. З раннього віку він виявляв пристрасть до виступів, розвиваючи комічний дует з Нікласом Єнсеном. Спільні зусилля Густафссона та Єнсена розпочалися зі шкільних заходів, створення шоу 'Роберт & Ніклас' та виробництва аматорських короткометражних фільмів за допомогою кінокамери Super 8. Вони виступали з ревю в інших школах у районі, отримуючи підтримку від муніципального комітету культури та дозвілля, який надав туристичний автобус для їхніх виступів по всій Сковде. Їхній талант призвів до залучення до Міського театру в Сковде та, зокрема, вони отримали власне гумористичне шоу під назвою 'Мік' на радіостанції P4 Skaraborg у 1978 році, ставши наймолодшими радіопродюсерами Швеції. У віці 14 років він також працював промптером для Руно Сундберга та виступав у Skaraborgsrevyn. Кар'єра Густафссона охоплює різні медіа. Він озвучував персонажа Каллеса в дитячому серіалі *Skrotnisse och hans vänner* та зіграв друга Бйорне у *Björnes magasin* наприкінці 1980-х років. З 1987 по 1990 рік він навчався акторській майстерності в Scenskolan у Ґетеборзі. Він знявся в численних телевізійних постановках, зокрема *Gäster med gester*, *Rena rama Rolf* та *NileCity 105,6*. У 1991 році він зіграв головну роль і написав сценарій для дитячого телесеріалу *Felix & Fenix*. Він відомий як імітатор, наслідуючи таких персонажів, як Свен Воллтер, Пер Гессель та Інгмар Бергман. Він брав участь у Kungagalan у 1996 році та з 1995 по 2008 рік щорічно з'являвся в *Allsång på Skansen*. Його робота над фільмом 2004 року *Fyra nyanser av brunt*, за який він отримав нагороду Guldbagge, демонструє його акторський діапазон. У 2008 році він створив танцювальний гурт Rolandz і потрапив під "піджарку" в *Roast på Berns* у 2009 році. У 2017 році шведська громадськість обрала його «Найкращим коміком Швеції».
Това Магнуссон — шведська акторка, комедійна акторка та кінорежисерка, народилася 18 червня 1968 року в Худдінге. Дитинство вона провела в Сорунді, обидва населені пункти розташовані в межах адміністративного поділу Стокгольмський лен, Швеція. Її кар’єра розпочалася з акторських ролей, знімаючись у численних фільмах та телевізійних постановках починаючи з 1992 року. Серед них участь у таких проєктах, як «Svart Lucia» та «Ha ett underbart liv», а також озвучування Аніки Добри у фільмі «Polismördaren» у 1994 році. За свою кар’єру вона має понад п’ятнадцять робіт у кіно та понад п’ятнадцять появ на телебаченні. Творчий шлях Магнуссон у комедії розпочався зі створенням 'Gruppen' у 1997 році, колективу, який вона заснувала разом із Саймоном Норртоном, Малін Чедерблад та Фігге Норлінгом. Їхня перша вистава, 'Clownen luktar bensin,' мала прем’єру в Бульвартеатері, після чого була показана на Sveriges Radio P3. Вона також продемонструвала свої акторські таланти у постановках, таких як режисура Сіссели Ліндґрен за п’єсою Девіда Мамета 'Speed the Plow' у Бульвартеатері в 1999 році, та 'Skitungen — En Omöjlig Gosse' у Театер Плаза в 2000 році. Її шлюб з Фігге Норлінгом тривав з 1992 по 2004 рік, і разом вони мають двох дітей, народжених у 1993 та 1999 роках. Окрім акторської діяльності, Маґнуссон зарекомендувала себе як режисерка. Вона дебютувала як кінорежисерка у 2003 році з фільмом «Міс Швеція» (Fröken Sverige), після чого зняла телемінісеріал «Гінеколог в Аскімі» у 2007 році та «Ще чотири роки» (Fyra år till) у 2010 році. Вона також знімала епізоди серіалу «Редераєт» у 2002 році. Маґнуссон відома в усьому світі завдяки своїй ролі в серіалі «Міст» (2013). Найбільш нещодавно вона з’явилася в ролі прокурора Гуннель Риттерберг у фільмі «Королівська справа» у 2021 році, продовжуючи робити внесок у шведський кінематограф та телебачення.
27 червня 1963 р. Нілс Фрадрик Ліндстрьом народився в Конгрегації Форсу в Ескільстуні та є активним лідером шведської програми, письменником, приятелем, лінгвістом та кінорежисером.
Шведський актор, комік, співак та артист ревю, Генрік Дорсін народився у Лідінґо, адміністративному окрузі Стокгольм, 20 листопада 1977 року. У його сімейній історії є еміграція з Польщі; його дід прибув до Швеції після Другої світової війни, а прізвище змінилося з Дзьєвьор на Дорсін у 1950-х роках. Він виріс у столичній передміській зоні Лідінґо та має молодшого брата, Мікаеля Дорсіна, який є колишнім футболістом. Після невеликої ролі у фільмі 1996 року *Vinterviken*, телевізійна кар’єра Дорсіна розпочалася у 1998 році з сатиричної програми *Detta har hänt*. Творчість Дорсіна охоплює різні комедійні платформи. Він є засновником комедійного гурту Grotesco, знявся у двох сезонах та співавтором серіалу. Разом із Пером Гаватіном, Лео Спаульсом, Майклом Ліндгреном та Еріком Вернквістом він допоміг заснувати театральну трупу Stockholms blodbad та виступав з нею. Він також працював над розважальною програмою SVT Säpop і був учасником телешоу Parlamentet на TV4. Він виступав у ролі режисера-постановника та драматурга, створивши ревю Slängar av sleven, та навчався на курсах сценаристики в IHTV у Ґетеборзі. Його універсальність ще й демонструється завдяки участі в численних гумористичних програмах, таких як Extra! Extra!, Time out, Stockholm live та Cirkus Möller, а також виступами під час перерв на Melodifestivalen 2009 у ролі Пілмана. Дорсін здобув значне визнання за свій внесок у шведський розважальний бізнес. У 2007 році він отримав стипендію Karamelodiktstipendiet, а в 2025 – премію Natur & Kultur kulturpris з 500 000 SEK. Він також виступав у постановках в Oscarsteatern, зокрема у «Моя прекрасна леді», «У найгарячішій команді» та «Поцілунок під парасолькою». З 2009 по 2019 рік він зіграв головну роль у «Solsidan», а з 2012 по 2013 рік – у шведській версії «The Office», «Kontoret». У 2022 році він знявся у «Triangle of Sadness», а в «Cry Wolf» (2024) зіграв Томаса. Зараз він виступає у «Svenska revyn» у 2025 році, спочатку з Ванною Розенберг та Йоханом Ульвесоном, пізніше до них приєднався Йохан Гла́нс. З 2014 року він керує Scalateatern у Стокгольмі, є співвласником театру та отримав нагороди Kristallen у 2014 і 2018 роках за «Найкращий чоловічий актор у телевізійній постановці». У 2016 році він був номінований на премію Guldbagge як найкращий актор другого плану, а в 2015 році отримав сатиричний приз Expressen Ankan.
Албанія
1
Вірменія
1
Аргентина
24
Австрія
28
Австралія
22
Азербайджан
1
Бельгія
13
Болгарія
31
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
12
Канада
48
Швейцарія
17
Чилі
8
Камерун
1
Китай
7
Колумбія
2
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Естонія
5
Єгипет
4
Іспанія
74
Фінляндія
15
Франція
211
Великобританія
148
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Угорщина
7
Індонезія
8
Ірландія
20
Ізраїль
9
Індія
11
Ірак
3
Іран
6
Італія
136
Ямайка
1
Японія
35
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
1
Ліван
5
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
3
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Словенія
4
Словаччина
2
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
1
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
1
Узбекистан
1
В'єтнам
1
Південна Африка
2
