Народився 2 вересня 0, 1979 р. в Монреулі (Сейн-Сайн-Деніс), Джіллі Бонгібро, відомий як сцена Гіл Альма, працювала в Франції як актор, гуморист і продюсер.
Арно Дюкре — французький актор і комік, народився 6 грудня 1978 року в Руані. Дитинство провів, переїжджаючи між Амфрівіль-ла-Кампань, Пті-Куронн та Уассель. До того, як здобути визнання як актор і гуморист, Дюкре раніше був виконавцем госпел-музики. Його кар’єра почала набирати обертів у 2008 році з роллю у телефільмі Fortunes , після чого він зіграв молодого Жака Ширака у Adieu de Gaulle, adieu у 2009 році. Він також ненадовго замінив Івана Ле Боллока у Caméra Café 2 у 2010 році. Талант Дюкре як комедійного актора почав все більше визнаватись починаючи з 2010 року. У тому ж році він створив та зіграв у своєму першому шоу, Pareil… mais en mieux , а також з’явився у виставі Spamalot , натхненній Монті Пайтоном. Він продовжував розширювати свій акторський досвід ролями у L'Oncle Charles та Une vie meilleure у 2012 році. Значним проривом став 2013 рік, коли він почав грати Габі в серіалі France 2 Parents mode d'emploi , роль, яка принесла йому значну популярність. Серіал виявився популярним, залучивши велику аудиторію, і Дюкре продовжував грати Габі з 2013 по 2018 рік. Він також з’являвся у Serial Teachers та Serial Teachers 2 (2013) та зіграв головну роль у Amour et turbulences та Les Profs (2013). Окрім телебачення, Дюкре продемонстрував різносторонність у своїй кар’єрі. У 2014 році він вів програму Les Copains d'abord font du ski та озвучив персонажа Емета в анімаційному фільмі The Lego Movie . Він також брав участь у Trophée Andros, автомоторному заході. Він створив свою другу сольну шоу-програму J’me rends , виконуючи її протягом двох років. Особливим моментом є те, що він познайомився з Морін Ніко у 2012 році, і в липні того ж року народився їхній син Оскар, перш ніж вони розійшлися у 2018 році; згодом він одружився з Клер Франсіскі у липні 2021 року. Найбільш нещодавно, починаючи з 2022 року, Дюкре з’являється в Les Enfoirés , продовжуючи свою присутність у французькому шоу-бізнесі.
Народився 31 січня 1974 року в 15-му окрузі Парижа, Арі Абіттан — французький актор і комік. Сімейне походження Абітана — сефардські євреї, з марокканським корінням по батьковій лінії та туніським — по материній. Частину дитинства він провів у Гарже-ле-Гонесс та Сарселі. Станом на 2026 рік йому буде 52 роки. Абітан розпочав свою кар'єру з написання скетчів у віці 19 років та виступів на сцені приблизно в 1994 році. Щоб оплатити заняття акторською майстерністю, він працював водієм таксі в Парижі, починаючи з 19 років, а також знову в 1993 році. Почав виступати на сцені у 1998 році та відкривав концерти для таких артистів, як Енріко Масіас, Гад Ельмалех та Елі Семун на початку своєї кар'єри. Використовуючи фізичний гумор та швидкий темп подачі, Абітан часто включає анекдоти зі свого часу роботи водієм таксі у свої комедійні виступи. Він зіграв головну роль у п’єсі Щасливого Хануки в 2007 році та виконав головну роль у телесеріалі Наші роки пансіону з 2007 по 2009 рік, що сприяло його здобуттю публічної популярності. Він відомий своєю роллю Давида Бенішо в серії фільмів Qu'est-ce qu'on a fait au Bon Dieu? , і здобув міжнародне визнання завдяки цій франшизі. Інші помітні роботи включають Serial (Bad) Weddings , Tout ce qui brille , With Open Arms , The Visitors: Bastille Day та Coco , де він озвучив персонажа Гектора у французькій дубляжі. Він також з'являвся в гумористичних телешоу, таких як Vendredi tout est permis . У 2021 році проти нього було пред'явлено звинувачення у зґвалтуванні та поміщено під варту; однак, обвинувачення були зняті у квітні 2024 року після трирічного розслідування, а апеляція була підтверджена у січні 2025 року. Станом на 2026 рік він повернувся до виступів із новою сценою під назвою Authentique , яка торкається досвіду, пов’язаного з батьківством, любов’ю та особистісним зростанням, і стикнувся з протестами. Після судових процесів Арі Абіттан був виправданий за звинуваченнями у зґвалтуванні як у 2024, так і в 2025 роках на підставі рішення “non-lieu”. Брижит Макрон публічно підтримала його.
Баптист Лекапен, народився 23 травня 1985 року в Авранше́ (Манш), є французьким коміком та актором. Він провів своє дитинство в Сен-Гілері-дю-Аркуе перед переїздом до Мортена. Його освіта включає навчання у коледжі Бресе та ліцеї Літре в Авранше́, де у 2004 році отримав літературний бакалаврат. Після цього він вивчав англійську мову в Університеті Ренна, закінчивши бакалаврський ступінь. Сімейний бекграунд Лекапена включає батька, який працює робітником з обслуговування, та матір, яка керує перукарнею. Баптист Лекапен розпочав свою кар’єру як аніматор для дітей у Левюа-Перре, перш ніж перейти до комедії. Він працював молодіжним лідером у Левюа-Перре з 2004 по 2006 рік, і припинив займатися анімацією у вересні 2006 року, щоб зайнятися гумором. Його перший шоу, просто назване «Баптист», відбулося в січні 2008 року та значною мірою базувалося на автобіографічних матеріалах. Потім він вирушив у турне з «Baptiste se tape l'affiche», також переважно автобіографічним, починаючи з 2008 року. Він знявся в кількох фільмах, зокрема «Fidèles au poste!» (2012) та «Nous York» (2012), що відзначило його дебют у кіно. У лютому 2012 року він виконав дев’ять виступів у театрах Батаклан у Парижі. Він виступає зі стендап-комедією. Кар'єра Лекаплейна продовжувала розвиватися з 2012 року. Він брав участь у 'La Tournée du Trio' з Же́ремі Феррарі та Арно́ Дютамé з січня по лютий 2013 року. У 2014 році він зіграв головну роль у 'Libre et assoupi', а також знявся у короткометражному фільмі для французької служби безпеки дорожнього руху. Він приєднався до 'Les Grosses Têtes' на RTL у жовтні 2014 року та брав участь у Fort Boyard у серпні 2014 року, де їхня команда виграла €11 270 для благодійного фонду Un cadeau pour la vie. Він розпочав турне з 'Origines' у 2015 році. Також він з’являвся у ‘Scènes de ménages’ (2013) та веб-серіалі 'Pitch' (2019), а також брав участь у 'Les Duos Impossibles' у 2018 та 2020 роках. Гад Ельмалех публічно похвалив Лекаплейна, назвавши його найкращим гумористом свого покоління у 2010 році. Він є батьком двох дочок, Те́лма (народжена у березні 2014 року) та Фантін (народжена у 2018 році).
Бланш Гарден — французька комедійна акторка та сценаристка, народилася 3 квітня 1977 року в Сюренні. Її виховання сформували інтелектуальні батьки: її батько — професор лінгвістики та комуніст, а мати — письменниця та перекладачка. Вона здобула вищу освіту, отримавши ступінь магістра соціології в Університеті Париж-Нантер у 2001 році. До того, як присвятити себе комедії, Гарден працювала вихователем у передмістях Парижа. Її кар’єра розпочалася, коли вона надіслала DVD із скетчами Карлу Зеро, що призвело до її відкриття. Гардін здобула публічне визнання завдяки виступам у шоу «Jamel Comedy Club», починаючи з 2006 року. Вона вела тижневу програму «Ligne Blanche» на телеканалі Comédie! з 10 березня 2007 року до 2008 року. Її робота охоплює не лише стендап; вона знімалася у фільмах, таких як & Le Chihuahua de Beverly Hills (2007), La Lisière , Low Cost та Case départ (2011), а також 20 ans d'écart (2013). Також вона зіграла роль Елен Грилью у телесеріалі «WorkinGirls» з 2012 по 2014 рік. Гардін співавтором була у створенні «Parents mode d'emploi», яке транслювалося на France 2 починаючи з 2013 року, та співорганізувала однойменний короткометражний комедійний серіал. Вона також співавтором була у створенні «Le Crocodile du Botswanga» разом із Фабрісом Ебуе. Талант Гарден у комедії отримав широке визнання. Вона виграла премію Мольєра за гумор у 2018 році за свою одноосібну виставу 'Je parle toute seule,' поставлену в Л'Европейєн у Парижі, і знову у 2019 році за 'Bonne nuit Blanche.' Вона також була співавтором та акторкою у & Inside Jamel Comedy Club (2009). У 2015 році вона виступила з виставою *Il faut que je vous parle!*, після чого у 2016 році видала книгу з такою ж назвою. Творчість Гарден зазнала впливу американського актора Луї Сі Кей, і вони зустрічалися з 2018 по 2022 рік. У 2016 році вона заснувала власну продюсерську компанію 'White Spirit' та представляла премію Мольєр у 2018 році під час обговорень, пов’язаних з Гарві Вайнштейном.
Жер Марлон, справжнє ім'я Жерар Брунеттіні, народився 10 квітня 1954 року в Парижі, є французьким гумористом та актором. Вихований своїми італійськими дідусем і бабусею, він спочатку займався спортом, ставши чемпіоном Франції серед юніорів з греко-римської боротьби. На початку своєї кар'єри він працював з Робертом Уссеном, граючи гальгеніста у виставах 'Жанна д'Арк' та 'Потьомкін'. Марлон черпає натхнення в Кітоні, Теті, Бюнелі та Далі, що проявляється в його неповторному комедійному підході. Він знявся у фільмі Флік або Злочинець у 1979 році, а згодом зіграв головну роль у короткометражному фільмі Мамбо-скретч у 1983 році. Протягом 1980-х років Гед Марлон продовжував розширювати свій список ролей, знімаючись у фільмах режисерів, таких як Бертрана Таверньє ( Autour de minuit у 1986 році), Клода Лелуша ( Viva la vie у 1984 році) та Жерара Урі. Він також виступав у виставі Games в Театрі Фонтен у 1984 році та зіграв у L'Embarras du soi , яку він написав і поставив у Театрі Монпарнас у 2010 році. Співпраця з Фаридом Шопелем призвела до успішного шоу 1980 року 'Aviateurs'. Він часто зображує звичайного лисого француза з вусами, поєднуючи абсурдність з витонченістю у своїх виступах. Театральна робота Марлона включає сольні вистави, поставлені Жан-Мішелем Рібесом у Театрі Сплендід у 1989 році та Un simple froncement de sourcil , прем’єра якої відбулася у Театрі Рон-Пуан у 2002 році, відкриваючи кімнату Роланда Топора. Його вистави часто досліджують філософські та практичні питання, роблячи порівняння з Реймондом Девосом. Жестова виразність є суттєвою, з його тілом, яке часто замінює слова; він віддає перевагу «невисловеному» «перебільшеному». Він виступав у п’єсах, таких як «Brèves de comptoir», а також у творах Лабіша, Кортеліна та Фейдеау. Він також представив сольну виставу «Ged Marlon / Solo» у Театрі Пті Монпарнас, прем’єра якої відбулася 28 серпня 2008 року, досліджуючи теми розчарованого кохання з трьома персонажами, які шукають щастя. Гед Марлон зараз працює над фільмом під назвою Les Talents d'Achille , вихід якого заплановано на 2025 рік.
Гі Дебо, народився 15 червня 1934 року в Алжирі, Алжир, помер 28 травня 2020 року в Парижі. Він був багатогранним митцем, ідентифікованим як «п’є-нуар», термін для французьких людей в Алжирі, і відомий своєю роботою як сценарист, стендап-комік та актор. Народився тоді, коли Алжир був французьким департаментом, його сім'я включала Альфреда Дебо, батька, який працював медичним працівником, та Гільберту Вердьє, матір. Його дитинство було позначене нестабільністю, що включало переїзди між домівками та пансіонами, зокрема католицьку гімназію в Боні та ліцей Бюгео в Алжирі. Кар'єра Бедо розпочалася на початку 1950-х років як частина гурту коміків «Bande du Conservatoire». Він прибув до Парижа зі своєю сім'єю в червні 1949 року та вперше з'явився у фільмі «Futures Vedettes» у 1954 році. Щоб уникнути військової служби під час алжирської війни, він влаштував голодування та був визнаний психічно недієздатним. У 1965 році дебютував у музичному театрі «Bobino» разом з Барбарою, а пізніше співпрацював з Мішелем Буженахом та Смаїном над шоу «Coup de soleil à l'Olympia». Бедо також ставив п'єси, такі як «Arlequin poli par l’amour», у віці сімнадцяти з половиною років. Бедо особливо запам’ятався за повторюваною роллю Саймона, лікаря, у фільмах «Слон – це дуже обманлива тварина» (1976) та «Ми всі підемо до раю» (1977), другий з яких приніс йому значну визнання. Він також з’являвся у фільмі «Пригоди Бідібі та Банбана», граючи Бідібі, та співпрацював із сатиричним тижневиком «Siné Hebdo», підтримуючи Сіне після того, як його звільнили з «Charlie Hebdo». Політично він підтримував Франсуа Міттеран і переїхав до Енін-Бомон у 2012 році, щоб підтримати Жана-Люка Меленшона. Під кінець свого життя йому діагностували хворобу Альцгеймера.
Жакі Берруа – французький актор, комік, письменник і журналіст, народився 24 травня 1946 року в Реймсі. Дитинство він провів у районі Мезон-Бланш у Реймсі, де його батько працював цеглинярем, а мати – домогосподаркою. Спочатку він спробував кар'єру промислового дизайнера, але покинув її у віці 25 років. Починаючи з середини 1970-х років, Берруа зарекомендував себе як рок-критик для Charlie Hebdo, а також писав для інших видань, зокрема Hara-Kiri, Libération, Rock & Folk, Actuel та Rolling Stone. Творча спадщина Берруа охоплює різні медіа. Він письменник і написав діалоги для численних французьких фільмів, починаючи з 1980-х років, співпрацюючи з режисерами, такими як Патрік Бушіте, Патрік Гранперре та Жан-Франсуа Стівенін. Варто зазначити, що він співавтором був першого фільму Седріка Клапіша – 'Riens du tout'. Його письменницька діяльність також охоплює прозу; у 1992 році він опублікував 'La femme de Berroyer est plus belle que toi, connasse', який пізніше було екранізовано у фільм 'Tempête dans un verre d'eau'. Він також відомий своїми комедійними виступами, зокрема трирічним періодом роботи як озорного оператора на телешоу 'Nulle part ailleurs', спочатку використовуючи псевдонім Jackie Darbois, та ведучим програми про гумор і філософію 'Pas si vite!' на Canal+. Кар’єра Берруа включає внески до сатиричних видань, таких як «Siné Hebdo» та «Siné Mensuel». З 2010 по 2012 рік він вів програму «Mélomanie» на Le Mouv’. У 2006 році він створив та зіграв «Ma vie de jolie fille», гумористичне та музичне соло-шоу. Його робота отримала визнання: у 1979 році він отримав нагороду «Найкращий новачок» на фестивалі в Ангулемі за «Dossier Goudard», а у 2012 році був номінований на кращу чоловічу другорядну роль на фестивалі Жана Карме за «Mobile Home». Берруа також визнаний офіцером Ордену мистецтв і літератури. Він є батьком музичних продюсерів ARK та Jim Casanova.
Жан-Крістіан Фрейсіне, також написаний як Жан-Крістіан Фаісіне, — французький гуморист та актор. Його раннє життя було пов’язане з Шато де Валансе, де його дідусі й бабуся були доглядальниками та гідами, а мати також працювала гідом; він провів багато дитинства там. Він озвучив свої перші репліки актора в замку, спочатку замінюючи травмованого актора у виставі «Королева Марго», що пробудило його театральне покликання в юності. Шлях Фрейсіне до комедії розпочався з участі в літніх виставах 'Son et Lumière' у його рідному селі, коли він був молодим чоловіком, що пробудило його інтерес до акторської майстерності. Він коротко вивчав медицину, перш ніж вступити до Консерваторії драматичного мистецтва в Турі, де через два роки отримав золоту медаль. Вони поставили близько п’ятнадцяти вистав, включаючи три оригінальні постановки: 'ZAP', 'Hôtel des voyageurs' та 'Mona'. У 1994 році він зустрів Вінсента Дюбуа на фестивалі у Віларда де Лан, що призвело до формування комедійного дуету Les Bodin’s. У фільмах Ле Бодіна Фресеніне знімається в ролі Крістіана, а Дюбуа – у ролі Марії, 87-річної деспотичної жінки. Цей дует виступав на сцені та знявся у трьох фільмах: «Шлюб у родині Бодінів» (2008), «Амелі в країні Бодінів» (2010) та «Бодіни в Таїланді» (2021). Фресеніне також з’являвся в інших фільмах, зокрема «Я голодний!!!» (2001) та «Демон полудня» (2005), а також у телесеріалах «У будинку Мопасана» (2008, 2011) та «Бодіни на карантині» (2020). Ферма, придбана «за смішну ціну», спочатку не мала води та електрики, і її було відновлено за допомогою сусіднього фермера Ентоні Жанв’є. Фресеніне також співпрацює з компанією Caméléon Production і виконує різні ролі на фермі, зокрема актора, письменника, офіціанта та техніка.
Жераль Дюран, народжений Жераль Бертело 17 травня 1973 року в Коньяку, Франція, — французький гуморист, імітатор, радіоведучий та актор. Він почав демонструвати свій талант до імітації у віці чотирьох років. Його батьки були торговцями, і один з них вивчав французьке право. Він прийняв сценічне ім'я Жераль Дюран приблизно у шістнадцять років, натхненний своєю покійною матірною тіткою Емілі Дюран, і переїхав до Парижа, щоб розпочати кар’єру в сфері виконавського мистецтва. Рання кар’єра Дахана включала перемогу у званні «Наймолодшого імітатора Франції» у віці дванадцяти років в Ангулемі та отримання нагороди «Найкращий молодий комік року» в Бобіно у 1992 році. З 1993 по 1998 рік він озвучував багатьох чоловічих персонажів ляльок у дитячому телесеріалі Les Minikeums на France 3. Він також брав участь у радіошоу Лорана Рук’є Rien à cirer на France Inter з 1993 по 2000 рік та з’являвся в телешоу, таких як Vivement dimanche , зі своїм трупом «Les 6 Clones» між 1998 та 1999 роками. Він є спеціалістом з імітації та телефонних жартів, створюючи правдоподібні сценарії завдяки своїм вокальним трансформаціям. Протягом своєї кар’єри Даан виступав у численних театральних шоу, включаючи L’imposteur , Érection Présidentielle , Sarkoland та Gérald Dahan tombe les masques . Він створив і вів власне телешоу, Les missions de Gérald Dahan , на France 3 у 2006 році. Його робота з Rire et Chansons стала відома завдяки телефонним жартам, спрямованим на таких осіб, як Жан-П’єр Рафарін, Адрієн Зеллер та Зінедін Зідан. Він знявся у фільмі La Boîte (2001) та телевізійному фільмі La famille Zappon (2005). У 2026 році відбулася прем’єра вистави 'J'imite donc je suis', що включала близько п’ятдесяти імітацій та піаністичних виступів. Наразі він виступає з одноосібним театральним шоу про Мольєра під назвою 'Il était une voix… Molière!', прем’єра якого відбулася 29 березня, і яке триває у 2027 році, де він зображує таких персонажів, як Емманюель Макрон в ролі Алкеста та Ніколя Саркозі в ролі Мольєра.
Жіль Беніціо — французький комік, народився 1 червня 1957 року у Віллерюпі, департамент Мерт і Мозель. Він має італійське походження та відсвяткує 67 років 1 червня 2024 року. Він навчався театральному мистецтву в Університеті Сенсьє в Парижі, де у 1982 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Корінн Беніціо. Вони одружилися в 1985 році та мають двох дітей, Елізу та Рафаеля. Беніціо найкраще відомий як половина комедійного дуету «Ширлі та Діно», сформованого з Корінною Беніціо у 1988 році. Персонажі Ширлі та Діно були створені під час імпровізаційного майстер-класу з Аріанною Мнюшкін, яка допомогла розпочати їхню кар'єру. Їхній комедійний стиль передбачає динаміку, в якій Діно насміхається над Ширлі для розваги глядачів; Діно характеризується своїм італійським походженням, часто включаючи італійські пісні у виступи, а Ширлі зображується як наївний персонаж, який намагається розповідати історії, які постійно перебиває Діно. Їхні виступи часто містять історії про наївних клоунів. Вони дебютували на сцені в 1985 році під назвою «Ахілл Тонік», а їхнє перше шоу у стилі мюзик-холу було представлено на фестивалі Avignon Off у 1988 році. Ширлі та Діно здобули ширше визнання завдяки виступам у телешоу Патріка Себастьєна, особливо в програмі «Найбільший кабаре світу» з 2001 по 2004 рік. У 2003 році вони отримали премію Мольєр за найкраще скетч-шоу за свою виставу «Дует». Їхній DVD «À Marigny» було продано понад мільйон копій, а їхній фільм «Кабаре Парадиз», випущений у 2006 році, зацікавив 200 000 глядачів. Дует перейшов від комедії до режисури опер, ставлячи барокові опери, такі як «Дон Кіхот у герцогині» у 2015 році та «Платія» у 2022 році, і нещодавно – «Турандот» у Греноблі 31 березня 2023 року. Наразі вони проживають у регіоні Ардеш.
Одрі Вернон — французька акторка та гумористка, народилася в Марселі 1980 року. Вона походить з родини, пов’язаної з мистецтвом; вона є прапраправницею художниці Март Боннар. Її раннє навчання включало вивчення акторської майстерності в консерваторії в Тулоні, а також відвідування майстер-класів ERAC, консерваторії в 10-му окрузі Парижа та Cours Florent. Цей фундамент призвів до ролей на сцені, зокрема Офелію у Шекспіровій Гамлеті та Поллі у Брехтовій Трьохгрошовій опереті , що ознаменувало початок її кар’єри. Творчість Вернон охопила не лише сцену, а й телевізійні виступи, такі як Fatou la Malienne у 2001 році та Moot-Moot у 2007 році, а також головну роль у телевізійному фільмі Le Petit Poucet 2010 року. З 2005 по 2013 рік вона здобула визнання завдяки щоденному однохвилинному сегменту на Canal+ Décalé. Вона також відома як автор та виконавець Comment épouser un milliardaire , прем’єра якої відбулася у 2009 році, і яка має постійний успіх; Джорджія Сінікорні виступала з цим шоу в Італії. Шоу досягло значної віхи, відсвяткувавши своє 500-е виконання в Théâtre Antoine у 2018 році. Вона також створила та виконувала Marx et Jenny , яка дебютувала в липні 2013 року в La Nouvelle Seine, відкриваючи театр серією виступів. Останніми роками Вернон досліджувала різні творчі шляхи. З 2016 року вона вела програму Le billet d’Audrey Vernon на France Inter, хоча сегмент про самогубства залізничних працівників був відсечений у 2017 році. У 2018 році вона спільно створила Écologie, maintenant il faut se battre , і з того часу веде програму Billion Dollar Baby , спочатку названу Cannon Fodder , починаючи з зими 2020 року. Разом із запуском подкасту BigBooks у квітні 2020 року, який містить читання, пов’язані з капіталізмом, вона залучилася до політичного активізму, приєднавшись до Parlement de l'Union Populaire у березні 2022 року та згодом ставши співпрезидентом фінансового підтримки колективу Soulèvements de la Terre у 2023 році. Зараз вона перебуває у стосунках з коміком Томасом VDB, і вони мають двох дітей. Вернон заплановано випустити Comment épouser un milliardaire 2 : Noces de cristal у 2026 році.
Албанія
1
Вірменія
1
Аргентина
24
Австрія
28
Австралія
22
Азербайджан
1
Бельгія
13
Болгарія
31
Бенін
2
Болівія
1
Бразилія
12
Канада
48
Швейцарія
17
Чилі
8
Камерун
1
Китай
7
Колумбія
2
Чехія
7
Німеччина
188
Данія
17
Домініканська Республіка
1
Алжир
2
Естонія
5
Єгипет
4
Іспанія
74
Фінляндія
15
Великобританія
148
Гана
3
Греція
18
Гватемала
1
Угорщина
7
Індонезія
8
Ірландія
20
Ізраїль
9
Індія
11
Ірак
3
Іран
6
Італія
136
Ямайка
1
Японія
35
Кенія
3
Корея, Південь
20
Казахстан
1
Ліван
5
Латвія
1
Марокко
17
М'янма
1
Мальта
1
Малаві
2
Мексика
28
Малайзія
7
Нігерія
19
Нікарагуа
2
Нідерланди
2
Норвегія
12
Непал
3
Нова Зеландія
9
Перу
2
Філіппіни
35
Пакистан
7
Польща
8
Португалія
7
Катар
1
Румунія
1
Сербія
3
Росія
9
Саудівська Аравія
4
Швеція
101
Словенія
4
Словаччина
2
Таїланд
2
Туніс
4
Туреччина
5
Тайвань
1
Україна
1
Уганда
7
Сполучені Штати
213
Уругвай
1
Узбекистан
1
В'єтнам
1
Південна Африка
2
Франція має давню та самобутню традицію комедії, де гумор відіграє важливу роль у театрі, кіно, телебаченні та живих виступах. Французькі коміки протягом багатьох років розробили різні форми комедії – від театральних вистав та класичної сатири до сучасного стендапу, скетч-комедії та онлайн-контенту.
Каталог GiggleTime об'єднує французьких коміків, стендап-виконавців, акторів комедійних ролей, письменників та інших особистостей, пов’язаних з французькою комедією. Перегляньте профілі вище, щоб відкрити для себе коміків різних поколінь та дізнатися більше про їхню кар'єру та творчість.
Сучасний стендап став дедалі помітнішою частиною французької комедійної сцени. Комедіанти виступають у спеціалізованих комедійних клубах, театрах, кафе та інших місцях, представляючи матеріал, який варіюється від особистих історій та гумору спостережень до соціальних коментарів, сатири та абсурдистської комедії.
Французька комедійна сцена особливо активна в Парижі, де виконавці можуть знайти численні майданчики та аудиторію як для вже відомих шоу, так і для нових акторів. Комедія також ставиться у містах і регіонах по всій Франції, надаючи комікам можливості розвивати аудиторію за межами столиці.
Франкомовна комедія також виходить за межі самої Франції, об’єднуючи виконавців та аудиторію з ширшим франкомовним світом.
Один із характерних форматів, пов’язаних з французькою комедією, – це моно-шоу, в якому комік виступає з повноцінною сольною постановкою для аудиторії.
Ці шоу можуть поєднувати стендап, оповідання, театральну виставу, персонажів та написаний сценарій комедії. Формат став важливою частиною французького популярного розваг і допоміг багатьом комікам сформувати впізнаваний сценичний образ.
Хоча сучасний французький стендап продовжує розвиватися, зв'язок між комедією та театральною виставою залишається важливою характеристикою комедійного життя країни.
Французька комедія має значну присутність у кіно та на телебаченні. Комедіанти часто переходять між живими виступами, акторською грою, написанням сценаріїв та веденням програм, причому багато виконавців будують кар’єри в різних формах розваг.
Французьке телебачення створило численні комедійні програми, скетчі та розважальні формати, а французьке кіно має довгу історію успішних комедійних фільмів та незабутніх комічних виступів.
Відносини між стендапом та акторською грою на екрані особливо цікаві у Франції, де комік може розпочати з живих виступів, перш ніж перейти до фільмів, телебачення або інших форм розваг.
Не існує єдиного стилю, який визначає французьку комедію. Виконавці працюють у різних жанрах: від спостережної комедії та сатири до пародії, фізичної комедії, виступів на основі персонажів, оповідань та імпровізації.
Різні покоління коміків також принесли різні впливи на сцену. Вже відомі виконавці продовжують з’являтися поруч із новішими коміками, які використовують подкасти, YouTube, соціальні мережі та платформи потокового відео для охоплення аудиторії.
Ця комбінація традиційної сцени комедії та цифрових розваг створила більше можливостей для молодих французьких коміків розвивати власну аудиторію та стиль.
Шукаєте французьких коміків, французьких стендап-коміків або акторів комедійного жанру з Франції? Дослідіть каталог GiggleTime вище, щоб відкрити виконавців з різних періодів та областей французького розваг.
Шукайте конкретного коміка або переглядайте профілі, щоб відкрити нові імена. На окремих сторінках може бути біографічна інформація, деталі кар’єри, виступи, фотографії та інші цікаві факти.
Чи подобається вам французький стендап, комедійні фільми, телевізійні коміки, соло-шоу або класична французька комедія, GiggleTime полегшує знайомство з людьми, які стоять за гумором.
Наш довідник постійно розширюється новими профілями, надаючи вам більше можливостей досліджувати світ французької комедії.
