Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

1810 Коміки

Арістід Бруан

Народився 6 травня 1851 року в Куртенай, Луар і Лойєр, Франція, Арістид Брюан був власником нічного клубу, виконавцем кабаре та коміком. Він походив з буржуазної сім'ї, і в дитинстві він отримав освіту, включаючи вивчення латини з місцевим священиком. У віці одинадцяти років він досяг успіху, вигравши кілька призів у різних предметах, зокрема вокальну музику, в Імператорському ліцеї Сенса. Раннє життя Брюана було позначене фінансовими труднощами; його сім'я переїжджала п’ять разів між 1863 і 1867 роками. Він почав писати пісні вже в 1862 році. Після смерті батька у 1866 році, Бруан покинув дім у п’ятнадцять років, щоб знайти роботу. Він працював учнем ювеліра, а пізніше – ювеліром, перш ніж ненадовго служити добровольцем-снайпером під час франко-прусської війни 1870 року. Згодом він провів чотири роки, працюючи на Північній залізниці. У цей період він розвивав свій вокальний та комедійний номер, виступаючи в кафе-концертах та невеликих закладах під назвою «гогетти». Він здобув визнання завдяки цим виступам і отримав заохочення виступати на таких місцях, як Робінзон, Концерт Амандьє та Концерт Епохи. Сценічний образ Бруана став впізнаваним, з високими чоботями, довгим червоним шарфом, чорною оксамитовою курткою, а також частими появами у червоній сорочці. Зеніт творчості Бруанта припав на період між 1880 та 1905 роками. У 1885 році він відкрив власний клуб «Le Mirliton», де використовував комедію образ для розваги публіки. Клуб також мав однойменний журнал з ілюстраціями Енрі де Тулуз-Лотрека, який створив культовий плакат із зображенням Бруанта. Бруанту приписують створення музичного жанру шансон реаліст, і його вважають одним з найкращих поетів паризького сленгу (арго). Серед пісень, які принесли йому значну популярність, — «Nini Peau d'Chien», «A la Bastille» та «Le Chat Noir». Рух реалістичного шансону, який Бруант допоміг заснувати, тривав до середини XX століття, а Едіт Піаф вважається однією з його останніх інтерпретаторів. Після смерті в Парижі (18-й округ) 11 лютого 1925 року Арістіда Бруанта поховали на кладовищі Субліньї.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Валі Діа

Валі Діа – французький гуморист, який народився 6 грудня 1988 року в Греноблі. Його батьки – французи та сенегалець. У 2010 році він переїхав з Гренобля до Нанта, щоб розпочати кар’єру у комедії. Він здобув публічне визнання як учасник шоу 'On n'demande qu'à en rire' з 30 червня 2011 року по 29 жовтня 2012 року, ставши постійним виконавцем ('пенсіонером') у листопаді 2011 року. Комедійний стиль Діа характеризується енергійними виступами, змінами голосу та танцями. Він брав участь у шоу 'On n'demande qu'à en rire' в Казино де Парі в 2012 році. Він отримав особистий результат 95/100. Після цього успіху він приєднався до Jamel Comedy Club у 2012 році та гастролював Францією зі своїм шоу 'Garde la pêche!'. Він також з'являвся в різних медіа, зокрема, представляв 'Canal J Battle Dance' на Canal J у 2014 році та у фільмі 'À toute épreuve' у 2014 році. Він знявся у музичному відео Soprano на пісню "Fresh Prince". З 2016 року Діа має постійну роль у телесеріалі «Центральне комісаріат» та зіграв головну роль у фільмі «Батько, син і терапія!». У 2018 році він випустив свою другу програму «Разом чи нічого» та отримав постійну роль у серіалі Netflix «Осмоз». З 2020 по 2024 рік він мав регулярний сегмент на France Inter. Наразі, з жовтня 2024 року, він має щотижневий сегмент на Mediapart із уривками з «Година, щоб убити». Його шоу «Година, щоб убити» було заборонено для реклами в паризькому метро у 2024 році через політичний зміст. Діа веде політичну хроніку на основі поточних подій, записану наживо на сцені. У 2025 році він був номінований на премію Мольєр за «Година, щоб убити». Його виступи часто торкаються сучасних проблем, таких як ті, що обговорювалися в Марселі 10 жовтня 2023 року та в Авіньйоні 6 липня 2023 року.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Венсан Дюбуа

Вінсент Дюбуа, народився 14 червня 1964 року у Фонтеней-о-Роз, є французьким гумористом та актором. Він виріс з п’ятьма братами та сестрами в Абіллі, Індр-е-Луар. До початку своєї артистичної кар'єри він обіймав різні посади, спочатку працюючи столяром, а пізніше водієм швидкої допомоги. Цей досвід значно вплинув на його творчість; наприклад, персонаж Марія Боден натхненний бабусею, яку він зустрів під час роботи водієм швидкої допомоги – конкретно, літньою жінкою на ім’я Марія, яка впала з Solex під час однієї з його місій. Комічна подорож Дюбуа розпочалася у 1988 році, коли він почав виступати на сцені в Турі в Le Petit Québec. Уперше він виконав 'Les aventures Solexines de Maria Bodin' у 1989 році та з’явився у 'Le cul entre deux chaises' того ж року. У 1994 році він познайомився з Жан-Крістіаном Фрейсіне, що призвело до формування комедійного дуету Les Bodin’s. Виступи дуету відзначаються тим, що Вінсент грає Марію Бодін, 87-річну матріарху, а Жан-Крістіан – її сина, Крістіана. Їхній гумор базується на сільських стереотипах та делікатному сатиричному зображенні традицій, втілюючи сільський французький гумор. Вони розважили понад п’ять мільйонів глядачів у Франції. Окрім своєї комедійної діяльності, Вінсент Дюбуа також є концертним органістом. У Національному вищому консерваторії музики в Парижі Олів'є Латрі керував його органними студіями, що призвело до перших місць у кількох музичних областях. Як концертний органіст, він представляв виступи по всій Європі, США, Канаді та Азії, часто об’єднуючи зусилля з ансамблями, такими як Лос-Анджелеський філармонічний оркестр і Гонконгський філармонічний оркестр. З 2016 року він працює органістом у кафедральному соборі Паризької Богоматері. Загальновідомі виступи включають 'Марія Боден' (1993), 'Les Bodin’s en duo' (1995) та 'L’Inauguration de la salle des fêtes' (2000-2006). Він знімався у фільмах, таких як 'J'ai faim !!!' (2001) та 'Cause toujours!' (2004). Les Bodin’s отримали схвальні відгуки критиків, а їхня робота включає фільм 'Mariage chez les Bodin’s' (2008), 'Les Bodin’s en Thaïlande' (2021) та запланований тур на честь 30-річчя у 2025 році. Протягом своєї професійної кар’єри він також викладав в Університеті Мічигану разом з Musikhochschule Фрайбурга.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Еліз Ларніколь

Еліз Ларніколь — французька акторка та гумористка, народилася 11 квітня 1968 року в Сеноні, Жиронда. Вона розпочала навчання театральному мистецтву в Тулузькій консерваторії драматичного мистецтва з 1985 по 1988 рік, а потім навчалася в Курсі Флорен у Парижі до 1991 року. Цей період був вирішальним, оскільки під час навчання в Курсі Флорен вона познайомилася з майбутніми членами Les Robins des Bois. Ларніколь є засновником гурту комедійного театру «Ле Робен де Буа», який було створено у 1996 році. Спочатку виступаючи в театрах, група дебютувала з п’єсою «Робін Гуд приблизно Олександра Дюма» у Театрі де Саблон у Фонтенбло у жовтні 1996 року. Після цього вони зіграли цю п’єсу понад 250 разів у різних театрах. Гурт здобув публічне визнання разом із Маріною Фуа та Жан-Полем Рувом, а їхні роботи спочатку були спродюсовані Домініком Фаругією, з’являючись у шоу, таких як Comédie dans La Grosse Émission , Canal+ Nulle Part Ailleurs та La Cape et l’Épée (2000-2001). Їхній спільний шлях завершився у 2004 році фільмом RRRrrrr!!! , комедією про доісторичні часи, сценарій якого вона спільно написала та знялася в ньому, зігравши роль дружини вождя. Після розпаду гурту «Les Robins des Bois» Еліз Ларніколь розпочала сольну кар'єру в кіно та на телебаченні. Вона знімалася у фільмах колишніх колег, зокрема у Casablanca Driver (2004), Essaye-moi (2006) та Les Ex (2017). Її фільмографія також включає участь у 15 ans et demi (2008), Lolo (2015), Taxi 5 (2018) та Sexygénaire . У 2006 році вона зняла короткометражний фільм Jalouse . З 2019 року вона є частиною основного складу серіалу Sam і грає мадам Лего в Scènes de ménages , сусідку, відому скаргами на шум. У грудні 2013 року вона була президентом 13-го Міжнародного кінофестивалю в Брюсселі. Зараз заплановано її участь у Les Tuche 5 , прем'єра якого відбудеться 5 лютого, і під час зйомок вона возз’єдналася з Жаном-Полем Рувом.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Ерік Жюдор

Як французький артист, Ерік Жудор працює актором, режисером, сценаристом та коміком. Народився 25 липня 1968 року в Мео, Сена і Марна, він походить з різноманітного походження; його батько — французький консультант з питань освіти з Гваделупи, а мати — австрійська перекладачка. До досягнення успіху в комедії Жудор обрав різні шляхи, зокрема короткий досвід професійної тенісної кар’єри у США віком 18 років. Він навіть здобув перемогу над Хішамом Аразі, чвертьфіналістом Ролан Гаррос, будучи на 300-му місці у світі. Його ранній досвід роботи включає два роки гідом у США та Канаді, а потім посаду координатора логістики в Bouygues, де він організовував графіки для інженерів на нафтових платформах. Жудор розпочав свій комедійний шлях, коли у 1994 році сформував комедійний дует Ерік та Рамзі з Рамзі Бедіа. Вони здобули популярність завдяки виступам на телебаченні в програмі «Слова Еріка та Рамзі» на каналі M6. Дует зіграв у серіалі «Г» (1998–2002) разом з П’єром Шаб’є та Жамелем Деббузом, що значно підвищило його публічну впізнаваність. Їхня співпраця охоплювала й кіно, де вони спільно написали сценарій та зіграли ролі у фільмі «Пекло Ейфелевої вежі» (2001). Творча діяльність Жудора також включає режисуру приквела «Пекло диспетчерської служби» у 2016 році. Окрім роботи з Рамзі Бедіа, Жудор зарекомендував себе як універсального виконавця та творця. Він відомий створенням, написанням та продюсуванням телесеріалу «Платан» (2011–2019) для Canal+. Жудор знявся у фільмах «Небо, птахи і… твоя мати!» (1999), «Дальтони» (2004), «Мохамед Дюбуа» (2013), «Проблеми» (2017) та «Руляйте, молодь» (2018). Він також співпрацював з режисером Квентіном Дюп’є на фільмах, таких як «Стейк» (2007) та «Неправильний» (2012). Різноманітні ролі Жудора варіюються від гри Джо Далтона до втілення Мохамеда Дюбуа, і навіть включають роль Джина у «Нових пригодах Аладдіна» (2015) та «Алад’2» (2018). Ерік Жудор наразі проживає в Данп’єрр-ан-Івелін разом зі своєю дружиною та двома дочками, Яною та Луною. Спочатку він планував зняти Жана Дюжардена у адаптації «Зорро».

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Жерар Рінальді

Жерар Роже Луї Рінальді, народився 17 лютого 1943 року в 14-му окрузі Парижа, Франція, був багатогранним французьким артистом. Він виступав як актор, музикант, лірик, художній керівник та співак. Його повне ім'я відображало його паризьке походження, і він відвідував ліцей Шарлемань, беручи участь у конкурсі з латинського перекладу в роки становлення. Рінальді рано виявив пристрасть до музики, відкривши для себе кларнет у 1958 році та самостійно опанувавши як кларнет, так і саксофон, спочатку граючи на тенорі, перш ніж перейти на альт. Кар'єра Рінальді розпочалася з виступів у 1963 році, спочатку на радіошоу Inter-clocher , де він познайомився з Жаном Саррусом, який став близьким другом, а згодом грав на саксофоні для Діка Ріверса у 1964 році. Він ненадовго приєднався до Les Rebelles у 1963 році, перш ніж спільно заснувати Les Charlots у 1966 році. Гурт, до складу якого також входили Жан Саррус, Луїс Рего та Патрік Бірот, здобув значну популярність, випустивши чотирнадцять фільмів між 1970 та 1992 роками, зокрема Les Bidasses en folie , Les Fous du stade та Le Grand Bazar . Рінальді співавтором написав приблизно 300 пісень з Les Charlots, зокрема хіт 1970 року "Sois érotique", а Жан Саррус описав його як "душу Les Charlots", захоплюючись його авторськими здібностями та почуттям гумору. Він знявся у кількох фільмах з Les Charlots від La grande java до Charlots connection аж до 1984 року. Окрім роботи з Les Charlots, Рінальді розпочав сольну кар’єру в 1986 році, декілька разів виступаючи на сцені театру Le Théâtre de la Michodière між 1986 та 2004 роками. Він також продемонстрував вражаючу універсальність як актор озвучення, надаючи французьке дублювання для численних анімованих персонажів, зокрема Хейзел у Watership Down , Ратіган у The Great Mouse Detective , Енрі у An American Tail , Шеф Луї у The Little Mermaid , Гуфі у A Goofy Movie та Стіл у Balto . Після смерті Мішеля Модо в 2008 році, Рінальді перебрав на себе ролі озвучення для декількох персонажів у The Simpsons , зокрема Кента Брокмана, Сеймура Скіннера, Кленсі Віггама, Чарльза Монтгомері Бернса та Крусті-Велетня. Він продовжував виступати до своєї смерті від лімфоми 2 березня 2012 року у віці 69 років у Фонтеней-ле-Брі (Ессон). Спеціальна пошана була присвячена йому в Le Théâtre de la Michodière десять днів потому. Документальний фільм про його життя, 'Gérard Rinaldi: confessions d'un ancien Charlot,' вийшов у 2013 році, гарантуючи продовження його спадщини.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Крістіан Марін

Крістіан Марен, народився 8 лютого 1929 року в Ліоні, Франція, був актором, який мав довгу та різноманітну кар'єру. Він розпочав свою мистецьку підготовку, навчаючись у Школі витончених мистецтв у 1949 році, перш ніж відвідувати Ліонську консерваторію. Хоча він виступив на прослуховуванні до Комеді Франсез у 1951 році без успіху, незабаром знайшов можливості у театральному світі. З 1953 по 1955 рік він був частиною Комедії Сен-Етьєн Жана Дасте, а близько 1955 року почав виступати в паризьких кабаре. Він приєднався до трупи TNP Жана Вілара, де познайомився з Деніелем Сорано та Жераром Філіпом, демонструючи свою ранню відданість виконавському мистецтву. Кар'єра актора Маріна розпочалася на початку 1960-х років з ролями у фільмах, таких як & Les Tortillards (1960), & Le Tracassin ou Les Plaisirs de la ville (1961), & La Belle Américaine (1961) та & All the Gold in the World (1961). Він продовжував зніматися у різноманітних фільмах, зокрема & L'honorable Stanislas, agent secret (1963) та & Bebert et le Train (1963). Визнання прийшло з & Pouic-Pouic (1963). Ймовірно, його найважливішим внеском було втілення маршала Альберта Мерло у перших чотирьох частинах серії фільмів & Le gendarme de Saint-Tropez & від 1964 до 1970 року. Він також зіграв лейтенанта Ернеста Лавердюра у телесеріалі & Les Chevaliers du ciel & між 1967 та 1969 роками. Протягом своєї кар'єри він знявся приблизно у п’ятдесяти фільмах під керівництвом Клода Отан-Лари, Коста-Гавраса та Іва Роберта. Творчість Маріна охоплювала не лише кіно та телебачення; він зіграв приблизно в сорок п’єс і записав декілька платівок у форматі 45 обертів між 1963 та 1972 роками. Він відмовився від п'ятої ролі у фільмі Le Gendarme et les Extraterrestres (1978). Пізніше в кар’єрі він знявся у фільмі Le Gang des Seniors , починаючи з 2010 року. Він співавтором написав свої мемуари Mémoires d’un chevalier du ciel разом із Гійом Антоновичем. Крістіан Марін був членом Академії Альфонса Аллея та шістдесят років був одружений з Монікою; у них було четверо дітей і вісім онуків. Він помер 5 вересня 2012 року в Парижі, залишивши по собі спадок універсального актора, найкраще відомого своєю роллю «Мерло» у серії фільмів Le gendarme та своєю останньою появою у фільмі Dead Man Talking (2012).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

П'єр-Франсуа Мартін-Лаваль

П’єр-Франсуа Мартен-Лаваль, який часто згадується як PEF або Pef, був французьким актором, кінорежисером, сценаристом і театральним режисером. Народився в Марселі 25 червня 1968 року, батько – Деніс Мартен-Лаваль. Почав навчання акторській майстерності з 1988 по 1991 рік під керівництвом Ізабель Нанті та Деніз Бональ. У цей період він познайомився з Маріною Фуа, Еліз Ларніколь, Морісом Бартелемі, Жан-Полем Рувом і Паскалем Вінсентом – людьми, які пізніше стали невід’ємними членами комедійного колективу. Комічний дует «Ле Робін де Буа» було створено Мартіном-Лавалем у 1996 році разом із його однокласниками. Спочатку вони називалися «Королівська Імператорська Зелена Кроляча Компанія», але швидко перейменували себе на честь свого першого успішного вистави «Робін де Буа». Вистава мала прем’єру в Театрі де Саблон у Фонтенбло та була поставлена понад 250 разів у Театрі де ла Ґайте-Монпарнас, а потім у Спленді. Домінік Фаруг'я відкрив «Ле Робін де Буа» і зняв їх на телеканалі Comédie!, де вони з’являлися в програмі «La Grosse Emission» з листопада 1997 по червень 1999 року, а пізніше в програмі Canal+ «Nulle part ailleurs» з вересня 1999 по 2001 рік. Під час свого перебування в «Ле Робін де Буа», яке тривало з 1990-х до 2000-х років, він зіграв повторювані ролі, такі як Пуф ле Каскадер, Комісар Ван Лок, Месьє Мердоку, Майстер Маркаде, Мадам Маркаде та Професор Сіґалон. Окрім роботи з Les Robins des Bois, Мартен-Лаваль мав різноманітну кар’єру. Він знімав серіал 'Éric et Ramzy' з 1996 по 1998 рік та фільм 'Essaye-moi' у 2006 році за участю Жулі Депардьє, П’єра Рішара, Када Мерада та Маріни Фої. Він також знімав 'Serial Teachers' у 2013 році та його продовження у 2015 році, а також 'Gaston Lagaffe' у 2018 році. До його акторських ролей входять ролі у фільмах, таких як Vilaine (2008), Modern Love (2008), L'un dans l'autre (2016), Mon poussin (2016) та Un jour mon prince ! (2016). Він також озвучував Еміля у французькій версії 'Ratatouille' у 2007 році, з’явився у 'Capitaine Marleau' у 2018 році та 'The Disappearance' у 2015 році. Він знімав та грав у п’єсі 'Robin des Bois d'à peu près Alexandre Dumas' у 1997 році, а також поставив мюзикл Spamalot у Théâtre Comédia у 2010 році, повторюючи роль Короля Артура з 2013 по 2014 рік у Bobino.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Річард Белзер

Річард Бельцер, народився 4 серпня 1944 року в Бріджпорті, штат Коннектикут, був американським актором, коміком, письменником, сценаристом і телеведучим. Його батьки були євреями. Він розпочав свою кар'єру коміка молодим чоловіком, спочатку прагнучи принести сміх та відволікання своїй матері. Після закінчення Fairfield Warde High School та короткого навчання в Dean College, звідки його було виключено, Бельцер займався стендап-комедією у таких місцях, як Pips, The Improv і Catch a Rising Star. Він також робив внесок до комедійного гурту Channel One, який послужив натхненням для 'The Groove Tube'. Виступивши як комедійний розігрівач для *Saturday Night Live* відбувалося між 1975 та 1980 роками, а з 1973 по 1975 рік він обіймав роль одного з основних акторів у *National Lampoon Radio Hour*. Він виступав на розігрівах у турі Воррена Зевона в 1979 році та спільно вів програму Brink & Belzer на радіо WNBC у пізніх 1970-х роках. До його фільмографії входять ролі у таких фільмах, як *Fame*, *Night Shift* та *Scarface*. Він часто з’являвся у *The Howard Stern Show* та вів програму *The Richard Belzer Show* на Cinemax. Бельцер найкраще відомий тим, що протягом 23 років зіграв детектива Джона Манча в багатьох серіалах. Він зіграв детектива Джона Манча у серіалах «Вбивства: Життя на вулиці» (1993–1999) та «Закон і порядок: Спеціальний відділ» (1999–2013), а також з’явився в ролі цього персонажа у семи інших серіалах, загалом в одинадцяти шоу. Він був автором кількох книг, зокрема «НЛО, JFK та Елвіс: Теорії змови, в які не обов'язково бути божевільним, щоб вірити» (2000) та «Як стати стендап-коміком» (1988). Річард Бельцер придбав будинок у Бозулі, Франція, у 2013 році, де помер 19 лютого 2023 року. Його пам’ятають як одного з небагатьох акторів, які зіграли одну й ту ж роль у так багатьох різних серіалах.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Сайвер Делюк

Xavier Deluc, французький талант, який працював актором, режисером і сценаристом, краще пам'ятає для своїх телевізійних появ, особливо в серії Marc Eliot, Dolmen, а дванадцять-сезонний розтяг дослідницького підрозділу, де він зіграв капітан Мартін Бернєр. У кінотеатрі він заголовок 1985 року фільм Він подарував своїм Очим Відкритий і 1986 рік картини Полонений.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Сім

Його батьками були Енрі Берр'є, інженер та електрик, який допомагав у зйомках фільму «Наполеон Бонапарт», та Марі-Терез Боннемазо. Він провів свої ранні роки, живучи в маленькій квартирі в 5-му окрузі Парижа, перш ніж його сім'я переїхала до Нанта у 1936 році. Інтерес Сіма до комедії зародився в ранньому віці; він заснував комедійний гурт 'Sim-Art' приблизно у віці одинадцяти років, і виграв конкурс на найкумеднішу гримасу в Сен-Жульєн-де-Консель у 1939 році. Він продовжив навчання в технічному коледжі Де Лауней у Нанті та пізніше в ліцеї Жубера д’Ансені, працюючи під час цього періоду кіномеханіком. З 1941 по 1946 рік його сім'я керувала кінотеатром 'L'Éden' в Ансені. Він виступав з комедійним клоунським номером під назвою 'Етті та Бальта' з Етьєном Перріном і гастролював кабаре-клубами в Парижі з кінця 1953 року, часто виступаючи у жіночих костюмах. Він також працював переодягачем у салоні 'Crazy Horse' та в 'Мадам Артур' у Монмартрі. Кар'єра Сіма розширилася на кіно та телебачення. Зігравши Геріатрікса, він отримав ролі як у *Астерікс і Обелікс проти Цезаря*, так і у *Астерікс на Олімпійських іграх*, а також зіграв роль 'баронеси де ла Тронш-ан-Бія' для телевізійних трансляцій. З 1977 року він був частиною команди радіо- та телепрограми *Les Grosses Têtes*, де робив внесок абсурдним гумором, пародийними персонажами та дотепними втручаннями. У 1970-х роках він з'являвся в телевізійних комедійних програмах, а його партнерство з Едуаром Каййо продовжилося на RTBF у *Chansons à la carte*. Він помер 6 вересня 2009 року у віці 83 років після лікування від пневмонії; RTL транслювала спеціальну програму пам'яті після його смерті.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Тиррі Лагермітте

Народився 2 4 листопада 1952 р. у м. Булогне-Біллангурт, у відділенні Сейн, працює Thierry Lhermitte у Франції як актор, сценарист, драматург і кінопродюсер.

Переглянути профіль