Глобальний каталог талантів

Довідник коміків

Переглядайте профілі коміків, біографічні резюме, країну походження та офіційні посилання.

1810 Коміки

Ів Кюссе

Ів Кюссе — французький філософ і комік, який поєднує ці дисципліни у своїй роботі вже понад 20 років. Він родом із Франції та є братом письменниці Катрін Кюссе та історика Франсуа Кюссе. Його академічний досвід включає навчання в École normale supérieure de la rue d'Ulm у 1993 році, складання іспиту agrégation з філософії та здобуття докторського ступеня у 2000 році з дисертацією про теорію комунікативної раціональності Габермаса. Його робота спеціалізується на Габермасі, Франкфуртській школі та політиці гостинності. Комічний стиль Кюссе пов’язаний з філософським гумором, що робить його одним з небагатьох представників цього жанру. Він написав кілька творів, які досліджують цей перетин, зокрема «Філософія, навчена моїй сові», опубліковану в 2008 році, та її театральну адаптацію, прем’єра якої відбулася у 2013 році за участю Сари Габільйон. Його вважають як коміком, так і автором, оскільки він написав пародічні твори, такі як «Сто способів не зустрічати мігранта» (2018) та «Досягти успіху в житті з першої спроби», який пародіює тренди самодопомоги та обговорювався на France Inter у програмі «L'InvitÃ© de 7h50» у серпні 2019 року. Він також написав роман «Сократ із Монсо-ле-Міни» в 2014 році та дві сольні філософські п’єси під назвою «Заступник» і «Немає сенсу існувати». У 2016 році він опублікував есе, в якому визначає гумор як «добрий настрій для помираючих», а пізніше – «Сміх: трактат філо-комічний» (Flammarion) у 2023 році, щоб дослідити різні форми сміху. Наразі Ів Кюссе продовжує виступати та творити. Він є членом Академії Альфонса Алле, і представляє 'Le cabaret philosophique du Dr Love' (Філософський кабаре доктора Лав), який зосереджується на методології романтичних невдач та адаптує свою книгу 'L’amour sur le bout des doigts' (2024). France Inter описує цю програму, у співпраці з Еммануелем Лорте, як смішну, інтелектуальну, тонку та винахідливу, яка розширює межі комедії. Повідомляється, що глядачі з радістю слідкують за їхніми роздумами. Квитки на його виступи доступні через Billet Réduc, і він виступає у різних місцях, включаючи Théâtre La Ruche в Нанті, Café théâtre de la Fontaine d'Argent в Екс-ан-Провансі, Eglise Saint-Louis d'Antin - Espace Bernanos в Парижі, Le Funambule Montmartre в Парижі, Le Contrescarpe в Парижі, La Comédie d’Aix в Екс-ан-Провансі, Salle Claude Chabrol в Анже, Le Off de Chartres в Шартре, La Comédie du Mas Le Cres в Ле Кре, Comédie Le Mans в Ле Мані та Comédie La Rochelle в Ла Рошелі. Він також часто з’являється в радіопрограмах, таких як 'L'Heure philo' на France Inter, де у 2024 році обговорював любов з Фредеріком Вормсом і Шарлін Ванхоенокером, а у 2023 році – як досягти успіху в житті.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Даніель Прево

Даніель Прево – французький актор, комік та письменник. Народився 20 жовтня 1939 року в Гарш, також використовував псевдонім Деніс Форетьє. Його батьками були Моханд Аїт-Салем, берберського походження з регіону Кабілія в Алжирі, та Мішель Шевальє. Він відвідував театральну школу в Парижі, коротко навчаючись у школі на вулиці Бланш. Прево розпочав свою кар'єру з виступів на сцені, зокрема з акторською грою у місцевих кабаре та дебютом у театрі у виставі Un certain M. Blot разом із Мішелем Серальтом. Його кар'єра на телебаченні та в кіно розпочалася у 1960-х роках, знімаючись під керівництвом режисерів, таких як Жерар Пірес, Мішель Од’яр та Жан Янн. На початку своєї кар'єри він виступав з Бобі Лапуантом і познайомився з Жаном Янном, який вважав його улюбленим актором. Він почав зніматися в телешоу у 1960-х роках з Жан-Кристофом Аверті. З 1975 по 1976 рік він здобув популярність завдяки сегментам у сатиричній новинній програмі Жака Мартіна Le petit rapporteur , що значно підвищило його публічну впізнаваність. Його гумор описують як "усміхнений". Він співпрацював з П'єром Бонте над сегментом про село Монкюк. Превó є найкраще відомий завдяки ролі податкового інспектора у фільмі «Маленький ревізор» та пізніше, як податковий інспектор у комедії Френсіса Вебера 1998 року «Вечеря з дурнями». Він отримав премію «Сезар» за найкращу чоловічу роль другого плану в 1998 році за цю роль. Він розважає французьку публіку понад чотири десятиліття, знімаючись у численних фільмах та на сцені. Його найвищий рейтинг фільму — «Злочин мій» (2023), а найнижчий — «Маленький Ніколя» (2009). Він зіграв комуністичного залізничника на ім’я Рошар у фільмі «Уран» (1990) і знявся разом із Жераром Депардьє в тому ж фільмі. Даніель Прево — батько акторів Сьорена, Ерлінга та Крістофа Прево. Він одружився з Йетте Бертельсен (Єтте) у 1960-х роках, і вона померла у 2007 році. Останніми роками він з’являвся у постановках, таких як «Правда, якщо я брешу! 2» (2001), «Канікули маленького Ніколя» (2014) та виступав у п’єсах, таких як «Зірки». У 2008 році він отримав премію Globe de Cristal за свою роль у телевізійному фільмі «Рене Буск або Великий договір».

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Даррі Коул

Деррі Каул, справжнє ім'я Андре П'єр Дарріко, народився 27 серпня 1925 року у Віттелі, департамент Вогези, Франція, був французьким комедіантом, актором і музикантом. Він помер 14 лютого 2006 року в Нейї-сюр-Сен, департамент Верхня Сена, у віці 80 років через ускладнення, викликані раком легенів. Спочатку він планував зробити кар'єру музиканта, композитора та автора, навчаючись грі на фортепіано та класичній музиці в Паризькій консерваторії, хоча зрештою його відхилили. Він розпочав свою комедійну кар'єру як піаніст-акомпаніатор у кабаре, прийнявши псевдонім «Деррі Каул», який він описав як «à l'américaine». Каул здобув популярність після ролі у фільмі «Вбивці та злодії» (1956) Саші Гітрі. Він часто з'являвся у фільмах, знятих Сашею Гітрі, зокрема у «Трійка – це сила» (1957). Його ранні скетчі на сцені та телебаченні принесли йому визнання на початку 1950-х років. Він створив персонажа дурного, розгубленого чоловіка з вадою мовлення та схильністю до того, щоб волосся падало йому на рот, інтегрувавши заїкання у свій комедійний образ; він обговорював причини та наслідки цього в шоу «Сьогодні життя» (1984). Його перша головна роль була у фільмі «Трійколісник» (1957), який привабив майже п’ять мільйонів глядачів. Він знімався приблизно у п’яти фільмах на рік протягом трьох десятиліть, з’являючись у таких картинах, як «Непослушна дівчина» (1956), «Паризький готель «Палац»» (1956), «Трійка – це сила» (1957), «Чудовий бродяга» (1962) та багатьох інших. Протягом своєї кар’єри Даррі Каул знімався у широкому спектрі фільмів, зокрема у фільмі «Не торкайся білої жінки!» (1974) у ролі майора Арчібальда, «Зупини свою машину, Бідіс» (1978) та «Одна ніч у Національних зборах» (1988). Він часто співпрацював з Францисом Бланшем (22 рази) та Мішелем Галабру (20 разів).

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Джефф Панацлок

Народився 8 вересня 198 6 в Nogent-sur-Marne, Вал-de-Marne, Damien Colcanap, краще відомий як Джефф Панаклок, працює як верист і французьким гумористом.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Джулі Ферріє

Жулі Фер’є, народилася 5 грудня 1971 року в Курбевуа, є французькою акторкою, комедіанткою, танцівницею, письменницею та театральним режисером. Вона походить з родини з театральним минулим, що охоплює вісім поколінь по материнській лінії, а її батько працює в медичній сфері. Її дитинство пройшло у житловому комплексі в Нуазі-ле-Гран (Сен-Сен-Дені). Творчий шлях Ферріє почався з формальної підготовки в танці, спочатку вивчаючи класичний та джазовий танець. Вона професійно займалася цим протягом десяти років, співпрацюючи з хореографами, такими як Філіп Декуфле, Редха та Рік Одумс. Знаковою подією на початку її кар'єри стало виконання ролі танцівниці на церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 1992 року в Альбервіллі. Її формальна підготовка включала навчання в Консерваторії Парижа, починаючи з 1988 року, та відвідування циркової школи Академії Фрателліні. Вона також навчалася в Міжнародній школі театру Жака Лекока з 1996 по 1998 рік, закінчивши її у 1998 році. Кар'єра Фер'є включає роботу на сцені, у кіно та на телебаченні. Вона знялася в короткометражному фільмі *Sensuelle solitude* у 1995 році та зіграла головну роль у фільмі Ізабель Нанті «Сьогодні – Фер’є» у 2004 році. Її одноосібне шоу, також під назвою «Сьогодні – Фер’є», здобуло публічний і критичний успіх у 2006 році, за що вона отримала премію SACD за найкращу дебютну виставу одного актора. У 2007 році вона озвучувала персонажів в анімаційному телесеріалі *Moot-Moot*, а в 2008 році знялася в головній ролі у фільмі *Mademoiselle* (французька адаптація «Ladykracher»). До її фільмографії входять вісім фільмів, зокрема *Мадам Ірма* (2005) та *Micmacs à tire-larigot* (2009), де вона зіграла «гумову жінку». Вона також знімалася в численних інших фільмах і телесеріалах. У 2010 році її номінували на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану. Зараз вона виступає зі своїм шоу «À ma place, vous Ferrier quoi?», у якому беруть участь четверо дрэг-артистів, і яке описують як «кабаре футрак а гого», що поєднує танець, акторську майстерність і спів з костюмами, такими як «cagole à roller» (дівчина на роликах) та «prof d’arts plastiques en nuisette» (викладач образотворчого мистецтва в нічному одязі). Нещодавно вона приєдналася до шоу M6 *Les Traîners* у травні 2024 року і буде головою журі на восьмому фестивалі короткометражних фільмів у Дінані у 2025 році.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Едді Кінг

Едді Кінг — франко-квебецький гуморист, комік та письменник. Народився 14 грудня 1982 року в Гуссайнвілі, Франція, і виріс у паризьких передмістях, зокрема в Гуссайнвілі, департамент Валь-д’Уаз. Його батьки родом з Конго, і він є кузеном Феміле Тшісекеді, президента Демократичної Республіки Конго. Едді Кінг — старший із двох дітей, має сестру. У 1995 році, у віці 13 років, він разом із сім’єю іммігрував до Квебеку, що стало значною зміною в його житті та вплинуло на його подальшу комедійну перспективу. З самого початку Едді Кінг проявив схильність до виконавських мистецтв. Під час навчання в коледжі він заснував реп-гурт Dögone Tribe разом з другом. Цей гурт отримав нагороду за найкращий реп-гурт на фестивалі Hip Hop 4ever у Монреалі в 2004 році. Він розвинув пристрасть до стендап-комедії після анімації шоу та двічі намагався вступити до École nationale de l’humour, але отримав відмову. Незважаючи на ці невдачі, він продовжував писати та виступати на відкритих мікрофонах. У 2007 році він отримав приз 'Coup de cœur' на конкурсі нових талантів Juste Pour Rire. Згодом у 2009 році він виконав номер під назвою 'Tintin au Congo' на Гала-вечорі Рашида Бадурі, за що отримав похвалу та співчуття від аудиторії. Того ж року його визнали 'відкриттям року' на фестивалі Juste Pour Rire. Едді Кінг представив свій перший сольний виступ під назвою «Едді Кінг» наприкінці 2011 року в театрі Сен-Дені у Монреалі та на шоу Coucous Comedy Show. Цей виступ подорожував до його 30-річчя у 2012 році, що призвело до виступів у Франції, Бельгії та Гаїті. Відтоді він з’являвся в численних телешоу, зокрема «Cliptoman», «L’Heure est grave», «Laugh Out Loud with Kevin Hart» та «Par ici l’été». Він також зіграв у фільмах, зокрема у бельгійському фільмі «Maroccan Gigolos» на початку 2013 року та у фільмі Дениса Аркана «La Chute de l’empire américain» у 2018 році. Едді Кінг активно гастролює Канадою, виступаючи французькою та англійською мовами, і з’являвся на численних гала-концертах Just For Laughs. Його вважають одним із провідних артистів у квебекській комедійній сцені. Його комедію описують як смішну та інтелектуальну, часто зосереджуючись на його сімейному житті, досвіді та переконаннях. Зараз він готує свій другий сольний виступ під назвою «Mokonzi».

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Жан-Харлі

Жан Луї Маркель Чарльз, відомий як "Jean-Charles", народився 2 грудня 192 2 в Сен-Аулаї, Дордогне і помер на 2-й 1 червня 2003 року в Кагорах; він працював гумористом і французьким письменником.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Кі-Юн Кім

Народився 10 грудня 1983 року в Берліні, Ке-Юон Кім був корейськонародженим французьким співателем, гумористом і адвокатом. 19 січня 2023 р., виданий Сильвією Хоару Брігітте Дует.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Том Вілла

Том Вілла — французький комік, актор та теле- та радіоведучий, народився в Парижі 5 червня 1989 року. Він розпочав свою кар'єру на радіо, спочатку працюючи диктором для Europe 1 Sport, а пізніше ведучи шоу для Sport MX та Europe 1 Sport. На початкових етапах роботи він писав матеріали для Жерома Командюра, перш ніж перейти до кар’єри, зосередженої на стендап-комедії, виступаючи в таких місцях, як Paname Art Café. Комічний стиль Вілли поєднує сатиру та гумор, заснований на спостереженнях, і він здобув досвід, виступаючи відкривачем для відомих французьких коміків, таких як Гад Ельмалех, Анн Руманофф, Жефф Панаклок та Матьє Маденіан. З 2012 по 2019 рік він значно розширив свою присутність на телебаченні, приєднавшись до команд La Nouvelle Édition та Salut les Terriens! на Canal+, а пізніше став 'Le stagiaire' (стажером) у програмі Salut les Terriens! у 2015 році. Він також брав участь у Jamel Comedy Club у 2013 році та допомагав писати сценарій для церемонії вручення 42-ї премії "Сезар" у 2017 році, демонструючи свою універсальність як письменника. Протягом своєї кар’єри Вілла продовжував розвивати свої навички та розширювати свою аудиторію. З 2014 по 2016 рік він мав сегмент під назвою «Faites-le taire» на Le Grand Direct des Médias , а з 2016 по 2019 рік – вів програму «Tom Villa a tout compris» на France Inter’s La Bande originale . З 2017 по 2019 рік він представляв гумористичний сегмент «Sans Mensonges» на Touche pas à mon poste! , а також співавторував шоу для Жеффа Панаклока ( Jeff Panacloc contre attaque у 2017 році) та Арно Дукре ( That’s Life у 2020 році). У 2019 році він випустив свою першу сольну програму, Les nommés sont... , і з того часу спільно веде програму Surprise sur prise на France 2 з 2020 року. Досягнення Вілли як актора включають ролі у фільмах Ma famille t'adore déjà! (2016), Munch (2016-2021) та майбутньому телесеріалі Mademoiselle Holmes (2024-2025). Він одружився з Маріон Дюпон у травні 2022 року і представляється Елізабет Таннер в Time Art.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Томер Сіслі

Томер Газіт, який також відомий як Томер Сіслі, — актор і комік ізраїльського та французького громадянства. Народився 14 серпня 1974 року в Західному Берліні, Німеччина, має корені в Литві та Білорусі через материнську сторону та Ємен — через батьківську. Його батьки — єврейські ізраїльські дослідники, що спеціалізуються на дерматології, і познайомилися у дитинстві в Рамат-Гані, Ізраїль. У віці дев’яти років він переїхав до південної Франції з батьком після розлучення батьків, коли йому було п’ять років. Навчався в англомовному коледжі та двомовному Центрі міжнародного співробітництва у Вальбонне, Сіслі вільно володіє німецькою, івритом, французькою та англійською мовами. Сізлі розпочав свою кар'єру приблизно у 1996 році, виступаючи з стендап-комедією протягом шести років. Він знімався в телесеріалах, таких як & Highlander (1992-1998), та ситкомах, як-от & Studio Sud . У 2003 році Сізлі було вручено приз “Відкриття” на комедійному фестивалі Just for Laughs у Монреалі, Канада. Він також відкривав виступи з сольного шоу Жамеля Деббуза та співавторував свій перший шоу з Філіпом Мешеленом і Кадером Ауном, виконавши його 300 разів. Відеозапис цього шоу було випущений у 2006 році. Його стендап-шоу передбачають пряму взаємодію з аудиторією та різноманітні теми, і він отримав визнання за рутину з жартами про те, що його мати є єврейкою, а батько – арабом. У 2019 році він зізнався у використанні матеріалу американських коміків, заявивши, що близько 20-30% його жартів були скопійовані. Окрім стендап-комедії, акторська кар’єра Сізлі включає ролі у фільмах, таких як Bedwin Hacker (2003), Angélique (2013) та Les Miller, une famille en herbe (2013). Він найкраще відомий своєю роллю головного героя Ла́рго Вінча у The Heir Apparent: Largo Winch (2008) та його продовженні The Burma Conspiracy (2011), за що отримав Étoile d'or за чоловічу дебютну роль у 2009 році. Він також знімався у Sleepless Night (2011), який має його найвищий рейтинг – 97%, та в серіалі Netflix Messiah (2020). Його різноманітні інтереси охоплюють екстремальні види спорту; він захоплений верховою їздою, займається Krav Maga, джіу-джитсу та боксом, має ліцензію пілота гелікоптерів, любить стрибки з парашутом, парапланеризм та екстремальне катання на лижах. Його вважають однією з провідних зірок Франції і він з’явиться у фільмі Don’t Look Up (2021) разом із Леонардо ДіКапріо та Дженніфер Лоуренс.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Франсуа-Ксав'є Демезон

Франсуа-Ксав’є Демезон – французький актор і комік, народився 22 вересня 1973 року в Аньєр-сюр-Сені. Його виховання сформували професії батьків: обидва юристи, його батько спеціалізується у корпоративному праві, а мати – у соціальному праві. Він навчався в школі Сент-Круа де Нейї та пізніше в Ліцеї Пастера в Нейї-сюр-Сен, закінчивши підготовчі курси. Спочатку він вивчав театр, але потім переорієнтувався на економіку та здобув ступінь магістра права та ступінь магістра політичних наук у Університеті Париж-Нантерр у 1995 році. Він коротко відвідував IEP (Інститут політичних досліджень) у Парижі, перш ніж розпочати кар’єру за межами виконавського мистецтва. До того, як знайти своє місце в комедії, Демезон обіймав посади аудитора, а потім приєднався до Landwell & Associés (PwC), спеціалізуючись на міжнародному оподаткуванні. Цей досвід включав стажування в їхньому нью-йоркському офісі у серпні 2001 року. Значною подією того періоду стало спостереження за терактами 11 вересня з його манхеттенського офісу. Після цього травматичного досвіду він повернувся до театру, демонструючи відроджене прагнення до акторської діяльності. У 2002 році він інвестував 5000 євро на постановку власного шоу 'Акт другий', яке відбулося прем'єри на Théâtre du Gymnase Marie Bell у Парижі 2 грудня 2002 року. Кар’єра Демейзона охоплювала різні ролі та проєкти. Він знімався у музичних відео для Куль Шена та Кейлія, а також виконував епізодичні ролі у фільмах, таких як Tout pour plaire , Olé! та L'Auberge rouge . Значним досягненням стала роль Колюша у біографічному фільмі 2008 року Coluche : L'Histoire d'un mec , за що він у 2009 році був номінований на премію «Сезар» як найкращий актор. Інші ролі у фільмах включають Disco , Le Premier Jour du reste de ta vie , La Chance de ma vie , Moi, Michel G., milliardaire, maître du monde , Le Petit Nicolas (де він зіграв Бульйон), та Comme des frères . Він також продюсував ‘A story pour les gens qui believe in dreams’ із Самуелем Ле Біаном. Демейзон продовжує працювати як гуморист і актор.

Переглянути профіль

Підтверджено Не затверджені

Франція

Чарльз Прінс

Французький актор і комік, Шарль Прінс, спочатку на ім’я Шарль Ернест Рене Петідемандж, народився в Мезони-Лафітт на 27 квітня 1872 року. Він розпочав свою кар'єру на сцені, отримавши перший приз за комедію. Його обличчя, відзначене кирпатим носом, добре підходило йому для зображення комічних ролей. Прінс спочатку виступав на сцені, а пізніше в 1908 році був залучений компанією Pathé Frères. Протягом усієї своєї кар'єри він працював актором, режисером і сценаристом. Прінс здобув міжнародну славу завдяки образу «Рігадіна», якого він створив у численних короткометражних фільмах режисера Жоржа Монка між 1910 та 1920 роками. Він знявся у понад 200 фільмах про «Рігадіна» між 1909 та 1920 роками, зображуючи персонажа, схожого на «Макса» Макса Ліндерa, обидва з яких зображували представників вищого класу, які постійно потрапляли у неприємності. Ця популярність зробила його другим за величиною кінозіркою у світі до Першої світової війни після Макса Ліндерa, і він вважався його суперником. Виконавець, відомий як Рігадін, мав різні міжнародні псевдоніми, зокрема Моріц у Німеччині, Віфлз у Англії та США, та Тартуфіні в Італії. Фільми з Прінсом включали Рігадін, кінорежисер (1912), Рігадін і собака баронеси (1912), Рігадін, кубістичний художник (1912), Рігадін на Балканах (1912) та Рігадін, дегустатор вина (1913). Хоча його популярність знизилася до 1920 року, принц продовжував зніматися у фільмах, часто у другорядних ролях. Він знімав такі фільми, як & Le Contrôleur des wagons-lits (1913) та & La Mariée récalcitrante (1916), а також спільно з Жоржем Монкою зняв декілька фільмів. Він також написав сценарій до & Rigadin reçoit deux jeunes mariés (1914). У його пізніших фільмах були зйомки у & A Royal Family (1915), & Kiss Me (1929), & Departure (1931), & His Highness Love (1931), & Buridan's Donkey (1932) та & His Best Client (1932). Принц одружився з Емілі Кемптон у 1900 році, з якою мав доньку Рене Петідемáнж (1901-1993); вони розлучилися у квітні 1905 року. Згодом він одружився з Емілі Страхам Кейджер у 1908 році, розлучившись з нею у 1909 році, а потім з Габріель Маршоу у 1909 році. Чарльз Принц помер 17 липня 1933 року в Сен-Мор-де-Фоссе, залишивши по собі спадщину, яка включає його праонука, режисера Кріса Убермана, та збереження двох короткометражних фільмів «Рігадін» у 2010 році.

Переглянути профіль